Ротаційно-вібраційна спектроскопія: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 174:
Цю залежність можна підігнати, використовуючи метод найменших квадратів до експериментальних даних для моноксиду карбону<ref name=Harris>{{cite book|last=Harris|first=Daniel, C.|title=Symmetry and Spectroscopy|date=1978|publisher=OUP|isbn=0-19-502001-4|page=125|author2=Bertolucci, Michael, D.}}</ref>. Дані, розраховані за формулою
:<math>\Delta_2^{\prime}F(J)^{calculated} = 2B^{\prime\prime} \left(2J+1\right),</math>
де відцентровою дисторсією знехтувано, показані в стовбчикустовпчику таблиці з індексом (1). Формула означає, що дані повинні лежати на прямій з нахилом 2B′′, яка б проходила через нуль. На перший погляд, дані наче узгоджуються з моделлю з середньо-квадратичним розкидом
0,21&nbsp;см<sup>−1</sup>. Однак, коли врахувати відцентрову дисторсію за формулою :<math>\Delta_2^{\prime}F(J)^{calculated} = (2B^{\prime\prime}-3D^{\prime\prime}) \left(2J+1\right)-D^{\prime\prime}\left(2J+1\right)^3,</math>
апроксимація за методом найменших квадратів значно покращується, а розкид зменшується до 0,000086&nbsp;см<sup>−1</sup>. Розраховані дані наведено в стовбчикустовпчику (2).
 
[[File:Combination plot CO.png|thumb|300px|Графік залежності різниці R(J)-P(J) від 2J+1, побудований для експериментальних даних щодо фундаменторального коливання моноксиду карбону<ref name=Harris/>]]