Відкрити головне меню

Зміни

Маніфестація [[19 березня]] стала важливою подією тогочасного українського життя і продемонструвала небайдужість суспільства до політичних процесів, що розпочалися в Україні з початком революції, відіграла колосальну роль у самоусвідомленні українськими колами власних сил, а також у переоцінці російськими колами сили, організованості українського визвольного руху{{sfn|Солдатенко|1999|С=139.}}. Дехто навіть схилявся до певного перебільшення значення проведених демонстрацій, мітингів, зборів, вважаючи, що вони викликали справжній переполох у колах російської демократії<ref>[[Христюк Павло Оникійович|''Христюк П.'']] Замітки і матеріали до історії Української революції. Прага, 1921. Т. 1 — С. 26</ref>.
 
Подіям у Києві передувала українська маніфестація у Петрограді [[12 березня]] на честь шевченківського свята і [[Лютнева революція|російської революції]] під гаслом «Нехай живе вільна Україна у вільній Росії». Вона зібрала близько 25–30 тисяч учасників: українських студентів, робітників і вояків. Своєрідною репетицією української маніфестації стало Свято Свободи на честь російської революції, що пройшло [[17 березня]] на вулицях Києва. Тоді у святкових заходах, за газетними репортажами, взяло участь біляблизько 250-ти тисяятисяч учасників.
 
План маніфестації 19 березня в Києві був розроблений [[Антонович Дмитро Володимирович|Дмитром Антоновичем]] та декілька разів заслуховувався на засіданні [[Українська Центральна Рада|Української Центральної Ради]]. Напередодні, [[18 березня]], його надрукувала у вечірньому випуску київська газета «Последние новости». Рубрикою «Сьогодні у Києві українська маніфестація» відкрилося і перше число газети «Вісті з Центральної Ради» від 19 березня 1917 року.
 
Планом проведення маніфестації передбачалися такі заходи: