Неогублений голосний переднього ряду високого підняття: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
→‎Історія: уточнення
Рядок 20:
 
=== Історія ===
Звук [і] існував у [[праслов'янська мова|праслов'янській мові]], де він може мати різне походження: від [[праіндоєвропейська мова|праіндоєвропейського]] ''ī'', від праіндоєвропейських [[дифтонг]]ів ''ei̯'' і ''oi̯''. У більшості українських діалектів надалі він злився з [[Неогублений голосний середнього ряду високого підняття|[ɨ]]] в новий звук [[неогублений ненапружений голосний переднього ряду високого підняття|[ɪ]]]. Але потім виник новий [і] — з праслов'янських ''*o, *e'' в новозакритому складі, окрім того, у деяких випадках [і] може походити і від праслов'янського ''*i'' (''ігри'' — множина від «гра»). Надалі в [і] перейшов і праслов'янський [[ять|[ě]]]. Таким чином, в українській мові звук [і] може мати четверояке походження: 1) із закритих праслов'янських ''*o, *e'' (''віз, лід''); 2) з праслов'янського ''*ě'', «ятя», в тому числі з «[[новий ять|нового]]» (''віра, камінь''); 3) з праслов'янського ''*i'' (''ігри, іскра, рознімати, синові, любові, друзі''); 4) у запозиченнях з інших мов (''мінута, фігура'').
 
У давньоруській мові до злиття звуків [і] і [ɨ] для позначення першого використовували кириличні «и», «і». У староукраїнській мові — літеру «[[ѣ]]» («ять»): наприклад, ''мѣнута, фѣґура''.