Ян Димітр Соліковський: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 74:
Після переходу на римо-католицький обряд вступив на службу до єпископа куявського (влоцлавського) [[Якуб Уханський|Якуба Уханського]] (йому присвятив панегірик «Hamaxa sive religionis et Reipublike» 1564 р.; тут познайомився з [[Петро Скарґа|Пйотром Скарґою]]). На нього тоді мали значний вплив [[Станіслав Гоз'юш]], [[Мартін Кромер]].
Після смерті 1572 р. короля [[Сигізмунд II Август|Сигізмунда ІІ Августа]] включився у дискусію з приводу нових виборів короля, стану суспільства: свою думку викладав в анонімних, недрукованих, але широко розповсюджених творах. Спочатку підтримував кандидатуру Габсбурга, потім — [[Генріх Валуа|Генріха Валуа]]. 21 березня під час коронаційного сейму було зачитано підготовлений ним лист. Після втечі Г. Валуа вирушив до [[Франція|Франції]], щоб переконати його повернутись; виїхав до Польщі наприкінці вересня, прибув до Кракова на початку жовтня 1575 р. Його приїзд до [[Варшава|Варшави]] був вороже сприйнятий середовищем протестантів (згадував про спробу замаху).
Після обрання королем [[Стефан Баторій|Стефана Баторія]] був висланий [[Станіслав Карнковський|Станіславом Карнковським]] йому назустріч, щоб взнати релегійні переконання короля. У [[Снятин]]і 3 квітня 1576 р. мав авдієнцію короля, під час якої сказав, що «тільки католицька віра є утвердженням Польського Королівства». Супроводжував короля до Кракова, брав участь у його шлюбі з [[Анна Ягеллонка|Анною Ягеллонкою]].
Рядок 92:
Бідкався, що нема чим заплатити [[реєстрове козацтво|реєстровим козакам]] у 1591 році.<ref>''[[Леп'явко Сергій Анатолійович|Лепявко С]].'' Криштоф Косинський // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети // Автор передмови В. А. Смолій. — К. : Варта, 1994. — С. 38. — ISBN 5-203-01639-9.</ref>
У митрополії поширював марійський культ та Найсвятішого Сакраменту. Ввів навчання [[катехизм]]у в неділю після полудня, протегував братство святої Анни, у 1597 році утворив Братство Милосердя, підтримував побожні банки, скриньки святого Миколая, братство святого Лазаря. В 1584 р. привіз до Львова єзуїтів, надав їм [[Каплиця
На синоді 1593 р. було запроваджено посаду архидиякона (4 квітня 1596 року став його братанок Геронім), поділ архидієцезії на деканати.
Заборонив [[Українці|українцям]] (руси́нам) дзвонити в церквах на православні свята. 3 січня 1584 р. напав на [[Успенська церква (Львів)|Успенську церкву
14 липня 1601 р. підписав заповіт, книги правничі, теологічні, філософські переказав братанку Войцехові, отримані від Анни Ягеллонки шати і начиння літургічне з 10 срібними талерами призначив для латинської катедри Львова, в якій фундував свій аніверсаж; зробив подарунки для львівських костелів та шпиталів Львова, колегіат в Ленчиці, Сандомирі, костелу в Сєрадзі.
| |||