Данте Аліг'єрі: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Бот: видалення з Статті, що повинні бути в усіх Вікіпедіях |
|||
Рядок 40:
У 1274 році, коли Данте виповнилося 9 років, він зустрів ''Беатріче Портінарі'', дочку ''Фолко Портінарі'', в яку закохався «з першого погляду», але ні разу навіть не заговорив до неї. Після досягнення повноліття він часто бачив Беатріче, обмінюючись з нею вітаннями на вулиці, але ніколи добре її не знав — він подавав приклад так званого «ввічливого кохання». Тепер важко зрозуміти усі його обставини. На велике нещастя для Данте Беатріче померла [[1290]] року. Проте саме це кохання було найсвітлішою подією в житті Данте й, можливо, поштовхом до літературної творчості. У багатьох поезіях Данте зобразив Беатріче як напівбожество, що постійно спостерігає за ним.
Любов до флорентійки Беатріче набрала для нього таємничого сенсу; він наповнював нею кожну мить свого існування. Її ідеалізований образ займав значне місце в поезії Данте. У 1292 році він почав творчий шлях з оповіді про юне кохання «[[Нове життя (Данте)|Нове життя]]» («{{lang-it|La Vita Nuova}}»), що складається з [[сонет]]ів, [[Канцона|канцон]] і прозового коментаря про любов до Беатріче.<br/>Сміливі і граціозні, часом свідомо грубі образи-фантазії складаються в його ''Комедії'' в певний, строго розрахований малюнок. Пізніше Данте опинився у вирі партій, був навіть завзятим муніципалістом; але у нього була потреба з'ясувати для себе основні принципи політичної діяльності, тому він пише свій латинський трактат «Про монархії» («{{lang-it|De Monarchia}}»). Цей твір — своєрідний апофеоз гуманітарного імператора, поряд з яким він бажав би поставити настільки ж ідеальне папство.
=== Одруження ===
| |||