Відмінності між версіями «Антимінс»

65 байтів вилучено ,  2 роки тому
оформлення
(вікіфікація)
(оформлення)
[[Файл:Antimension1.jpg|міні|праворуч|300пкс|<center>Румунський антимінс із [[Орадя]] ([[Трансільванія]]), 1890.</center>]]
[[Файл:Zhnyborody-Antymins-tserkvy-sv-Myhaila-1887-roku.jpg|міні|праворуч|300пкс|<center>Антимінс [[Церква святого Архістратига Михаїла (Жнибороди)|церкви святого Михаїла]] с.&nbsp;[[Жнибороди]], освячений Преосвященним Юліяном Пелешом 16 квітня 1887 року<ref>Зберігається в [[Центральний державний історичний архів України (Львів)|Центральному державному історичному архіві України (Львів)]].</ref>.</center>]]
'''Антимі́нс''' ([[Церковнослов'янська мова{{lang-chu|церковнослов.]] '''антиминсъ'''}}, {{lang-el|αντιμήνσιον}})&nbsp;— [[освячення|посвячена]] хустина із зашитою частинкою [[мощі]]в [[святий|святих]] на [[Престол (архітектура)|престолі]] в [[православ'я|православних]] [[Християнська церква|церквах]]. На антимінсі звершується під час св.&nbsp;[[Літургія|Літургії]] [[таїнство]] [[Євхаристія|Євхаристії]]. Без антимінса не можна служити св.&nbsp;Літургії.
 
Антимінси з'явилися тоді, коли стало потрібно правити Літургію поза храмом, у похідних умовах. Престол доводилося заміняти переносним столиком або просто дошками. Освященний антимінс з мощами у такому разі заміняв собою Престол, звідси й походить його назва &nbsp;— від ''αντι'' («проти», «замість») та ''μήνσιον'' («стіл»). Оскільки правила вимагають обов'язкової наявності мощей на місці Літургії (ще з давньохристиянських часів, коли Богослужіння відбувалися на гробах [[мученик]]ів), їх зашивають в антимінс.
 
Для кращого зберігання ''антимінс'' загортався в інший шовковий плат, який зовуть ''[[ілитон]]ом''.