Сигізмунд Люксембург: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 32:
1396 року Папа Римський [[Боніфацій IX]] проголосив хрестовий похід проти османів, в якому взяло участь багато європейських країн, зокрема Франція, Венеція, Хорватія, Угорщина, Валахія, [[Друге Болгарське царство|Болгарія]] та інші. Проте, похід закінчився поразкою об'єднаних військ під болгарським містом [[Нікопол|Нікополем]].
 
Сигізмунд, після повернення з походу стикається з внутрішньої опозицією великих баронів й князів, які не бажали самостійного правління короля. В цей час в країні відбулася ціла низка повстань проти королівської влади. У вирішальну фазу це протистояння увійшло 1403 року, коли лідери опозиції палатин Детрит Бебек і канцлер Янош Каніжаі закликали на угорський престол короля Неаполя Владислава[[Ладислав Неапольський|Ладислава Анжуйського]]. Владислав окупував Далмацію і був коронований в серпні 1403 року Задарі як король Угорщини й Хорватії. Проте ще до грудня 1403 року він повернувся до Неаполя, залишивши в Далмації свого боснійського васала [[Хрвоє Вукчич Хрватинич|Хрвоє Вукчич Хрватініча]].
 
Сигізмунд знайшов собі союзника в особі бана Хорватії, Славонії і Долмації Германа II Циллі. В обмін на військову підтримку, яка дозволила йому розбити внутрішніх та зовнішніх суперників, Сигізмунд 1408 року одружився на дочці Германа Барбарі Циллі.