Відмінності між версіями «Лесбія»

86 байтів вилучено ,  4 роки тому
нема опису редагування
Про Лесбію немає ніякої достовірної інформації, крім тієї, яку можна виявити у віршах Катулла. Вважають, що їй присвячено 25 з 116 збережених його віршів, в тому числі найвідоміший — «<nowiki/>[[Odi et amo]]<nowiki/>» ''(Ненавиджу і люблю).'' Вірші демонструють широкий діапазон почуттів, які відчував поет до своєї коханої: від ніжної любові через смуток і розчарування до гіркого сарказму.
 
{{Cquote|<poem>Я і люблю, і ненавиджу. "Як це?" — спитаєш. — Не знаю.
{{Cquote|<poem>І ненавиджу її, і люблю. Це почуття подвійне.
БогиЧую, навіщощо ятак кохаю?воно є. Чую — і ненавиджумучуся навіщо!тим.<ref name="гол">За перекладом російськоюПереклад ЯА. ГолосовкераСодомори</ref></poem>}}
Ким саме була жінка, до якої були звернені одночасно любов і ненависть поета, могло б назавжди залишитися невідомим і викликати питання і припущення дослідників. Сучасний письменник [[Отрошенко Владислав Олегович|В. Отрошенко]] так характеризував образ Лесбії, що склався у віршах:
{{Початок цитати}}
| Заголовок = №3 ''([[:s:la:Carmina (Catullus)/3|Lvgete, o Veneres Cupidinesque]])''
| Текст = <poem>
 
Лийте сльози, Венери і Амури,
Плач, Венеро! плачте, Купідони!
Лийте сльози, шанувальники Венери!
Плачте, люде витончені й чемні:
Горобець моєї подружки вмер,
Вмер горобчик милої моєї,
А вона дужче очей його любила:
Вмер горобчик, що вона любила
Він такий був чарівний і веселий,
І як свого ока доглядала.
Він завжди до неї випурхував назустріч,
Був він ніжний і ласкаву пані
Солодко клював її всюди,
Знав, як доня малолітня матір:
Чи не злазячи з неї ні на хвилину,
На її колінах завжди бавивсь
Співав їй ніжно «пі-пі», смішив і тішив -
І, стрибаючи навколо неї,
А тепер він йде по тій дорозі,
Щебетанням вірним озивався.
За якою, на жаль, не можна повернутися,
А тепер віні йдевін попішов тійдо дорозікраю,
У край безмовності, жаху і мороку.
Звідкіля ніхто ще не вертався...
Будьте прокляті, духи підземелля,
Хай во віки ти не діждеш долі.
Пожирачі юних і прекрасних!
Попідземна темряво несита!
Ви викрали в мене такого
Ти нам радість нашу відібрала...
Любого, милого пичужка!
Горе й нам, горобчику сердечний!
О жорстокість долі! О бідне пташенятко!
Через тебе дорогі очиці
Безутішно господарочка ридає —
ВОд неїплачу, навітьод очісліз почервоніли.<ref name="рах">[httphttps://shakkouk.wordpresswikisource.comorg/2014/05/21wiki/%D1D0%8190%D0%BD%D1%82%D0%B8BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%8596%D1%8F_%D1%80%D0%B8-%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D0%B7%D1%96%D1%97/%D0%9A%D0%B0%D1%82%D1%83%D0%BB%D0%BB/%D0%9F%D0%BB%D0%B0-%D1%87,_%D0%BF92%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B5BE!_%D0%B29F%D0%BEBB%D0%B4-B0%D1%80-87%D1%82%D0%BEB5,_%D0%9A%D1%8083%D0%BF%D1D0%83B8%D1D0%81B4%D0%BCBE%D0%B0BD%D0%BD/ За перекладомB8! російськоюПереклад РахеляМиколи ТорпусманаЗерова]</ref>.
</poem>
}}
1155

редагувань