Людовик XIX: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 44:
== Військова кар’єра і нагороди ==
У [[1800]] році Людовик прийняв командування полком кавалерії і баварської армії та брав участь у битві при Гогенліндені на боці антинаполеонівської коаліції. На початку [[1801]] року, коли [[Павло I (російський імператор)|імператор Павло]] уклав мир з [[Наполеон I Бонапарт|Наполеоном I Бонапартом]], герцог мав тікати до [[Варшава|Варшави]], а потім до [[Пруссія|Пруссії]]. Протягом наступних десяти років супроводжував і консультував свого дядька, [[Людовик XVIII|Людовика XVIII]]. Вони повернулись до Росії, коли [[Олександр I (російський імператор)|Олександр I]] став імператором. Але у [[1807]] році після [[Тільзитський мир|Тільзитського миру]] знову був вигнаний з Росії до [[
Ще під час еміграції визначилися симпатії Луї-Антуана щодо державної влади. Він був прихильний до англійської [[Конституційна монархія|конституційної монархії]]. Тому він схвалив політику Людовика XVIII у [[1814]] році і з тих пір не раз надавав йому цінні послуги. Так було в розпал терору, який послідував за наполеонівськими «[[Сто днів|Ста днями»]], коли герцог Ангулемський, намагаючись охолодити запал [[Ультрароялісти|ультрароялістів]], відправився у миротворчу поїздку по країні. Під час подорожі він проголошував тости за [[Хартія 1814|Хартію]] і короля. Під захистом англійців він мав [[12 березня]] урочисто в'їхати у [[Бордо]], де ім'ям короля обіцяв відміну [[Конскрипція|конскрипції]] і всіх гнітючих податків, а також повну свободу віросповідання. Вступ герцога у Бордо вважається початком [[Реставрація Бурбонів|реставрації Бурбонів]].
Рядок 67:
Офіційно вважають, що Людовик XIX все ж таки був королем Франції. Коли Карл X підписав зречення, до підписання документу Луї-Антуаном минуло двадцять хвилин. Саме у цей час Людовик XIX офіційно був королем. Його правління є найкоротшим з усіх відомих.
Своїм зреченням Карл X і Людовик XIX висунули на роль рятівника монархії 10-річного герцога Бордоського, що став законним королем Генріхом V. Таким чином у сім'ї одночасно налічувалося три короля. Карл X, хоча і підтвердив по від'їзді в еміграцію до
Така невизначеність болісно відгукнулася в рядах роялістів-легітимістів. Частина з них зберегла вірність Карлу X, інші підтримали як законного короля Генріха V. У [[1835]] році герцог Ангулемський передав депутату-легітимісту П'єру Берьє папір, в якому оголосив недійсним своє зречення від трону, зроблене не добровільно, а під тиском обставин. Цей документ викликав великий скандал у французькому парламенті. Лише смерть Карла Х в [[1836]] році від холери, поклала край розколу. Людовик XIX після смерті батька офіційно прийняв титул короля, але зобов'язався передати його своєму племіннику відразу по відновленні монархії Бурбонів.
| |||