Здобуття незалежності африканськими країнами ускладнювала проблема білих поселенців. Кривавий конфлікт виник у Кенії і отримав назву [[повстання Мау-Мау]]. Правління білої меншості в [[Південна Африка|Південній Африці]] залишалося наболілим питанням у Британській Співдружності аж до виходу з неї [[Південно-Африканський Союз|Південно-Африканського Союзу]] в 1961 році.
Хоча [[Федерація Родезії і НіасалендуНьясаленду]], що перебувала під контролем білої меншості, припинила своє існування в [[1964]] році з утворенням [[Малаві]] (раніше Ньясаленд) і [[Замбія|Замбії]] (раніше Північна Родезія), біла меншість у [[Південна Родезія|Південній Родезії]], яка ще з 1923 року мала статус колонії з самоуправлінням, оголосила свою незалежність, не передавши владу чорношкірій більшості. При підтримці режиму [[апартеїд]]у в Південній Африці й португальського правління в [[Ангола|Анголі]] та [[Мозамбік]]у біла меншість продовжувала правити до 1979 року, коли була досягнута угода, за якою припинялася партизанська війна в буші й створювалася нова країна [[Зімбабве]].
