Караванська Ніна Антонівна: відмінності між версіями

Після звільнення Ніна Антонівна поселилася у місті [[Таруса]], [[Калузька область|Калузької області]], де за нею стежили органи безпеки впродовж року. Життя на півночі позначилося на здоров'ї Строкатої. Так у жовтні наступного, 1976, року вона тяжко захворіла і була доставлена у місцеву обласну лікарню, звідки за її проханням виписалася у листопаді. Це рішення було зумовлено бажанням лягти на лікування у столичну лікарню з більш-досвідченим персоналом. Ніна КараванясяАнтонівна лягла в одну з таких лікарень, не спитавши дозволу у міліції, 20 листопада і пролежала там до 4 січня наступного року. За це порушення 17 січня суд оштрафував жінку на 20 [[Карбованець СРСР|радянських рублівкарбованців]], а вже 3 лютого її знову взяли під нагляд ще на півроку. Наступні роки цей термін ще декілька разів продовжували.

Вже 1976 року Ніна Караванська стала одним з членів-засновників [[Українська Гельсінська група|Української Гельсінської групи]], яка була заснована радянськими дисидентами задля сприяння [[Гельсінські угоди|Гельсінських угод]]. СтрокатаВона брала активну участь у цьому русі, зокрема, усі документи і звернення групи створювалися за участю Ніна Антонівни та нею ж підписувалися. Окрім того вона також підтримувала контакт з [[Московська Гельсінська група|Московською Гельсінською групою]].<ref name="archive.khpg.org"/>

Лише тоді, тобто через 10 років після арешту Святослава Караванського, Ніні дозволили однодобове побачення з чоловіком. Після того як його випустили 1979 року подружжя намагалося отримати дозвіл на повернення в Україну, однак, не отримало його. Влада дозволила Караванським скористуватисяскористатися лише одним з викликів до [[США]]. Остерігаючись ще одного ув'язнення Святослава, який на той час провів у концтаборах 31 рік, подружжя Караванських 30 листопада того ж року відбуло до [[Відня]]. 11 грудня вони потрапили у Сполучені Штати, де оселилися у місті [[Дентон]], штату [[Техас]].