Відмінності між версіями «Старобілоруська мова»

оформлення
(оформлення)
(оформлення)
'''Старобілоруська мова''' ({{lang-be|старабеларуская мова}})&nbsp;— мова [[Білоруси|білоруської]] народності 14—18 ст.; існувала в усній народно-діалектній і книжній літературно-писемній формах. У білоруській традиції «старобілоруська мова»&nbsp;— офіційна назва [[староукраїнська мова|староукраїнської]] (руської або західноруської) мови. Термін ''стараўкраінская мова'' у Білорусі прийнято вживати щодо українського варіанту руської (західноруської) мови<ref>Ф.&nbsp;Д.&nbsp;Клімчук. [http://mowaznaustwa.ru/2009/07/23/fdklimchuk-vyalikae-knyastva-litoўskae-i-suchasnasc-moўnaya-situacyya/ Вялікае Княства Літоўскае і сучаснасць (моўная сітуацыя)] // Мовы Вялікага княства Літоўскага. Матэрыялы IV Міжнароднай навуковай канферэнцыі (Брэст, 18—19 мая 2004 г.).&nbsp;— Брэст: Академия, 2005. С. 21—23</ref>. Білоруські науковці зазначають, що вживання терміна ''стараўкраінская мова'' щодо всієї державної мови Великого Князівства Литовського є некоректним, оскільки на їхню думку, особливості офіційних текстів ВКЛ властиві напередусім саме сучасній білоруській, і лише частково&nbsp;— українській<ref>Плотнікаў Б. А., Антанюк Л.&nbsp;А.&nbsp;Беларуская мова. Лінгвістычны кампендыум.&nbsp;— Мн.: Інтэрпрэссэрвіс, Кніжны Дом, 2003.</ref>.
 
== Народна форма ==
Народно-діалектна старобілоруська мова виникла на основі територіальних діалектів старобілоруських земель, які в 13—14 ст. увійшли до складу [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]], і стала засобом щоденного спілкування білоруського населення та мовою багатого й розмаїтого фольклору. Основні її особливості: [[акання]] і [[якання]], [[дзекання]] і [[цекання]], тверді шиплячі та «р», фрикативний «г», перехід у певних позиціях приголосних «в» та «л» в «[[Ў|ў]]», розвиток «-ри-», «-ли-» на місці сполучень плавних із редукованими («грымець», «глытаць»), [[кличний відмінок]] іменників тощо. Літературно-писемна '''С.м.'''старобілоруська мова розвивалася в 13—15 ст. на базі [[Давньоруська мова|давньоруської]] писемно-літературної мови через її поступове насичення білоруськими рисами. Першою відомою датованою пам'яткою '''С.м.'''старобілоруської мови з рисами живої [[Білоруська мова|білоруської мови]] вважається договірна грамота смоленського князя Мстислава Давидовича з Ригою і Готським берегом 1229. Остаточно сформувалася в актовій писемності [[ВКЛ]] на основі північно-східних говірок (Вільня (нині м. [[Вільнюс]]), [[Полоцьк]], [[Вітебськ]] (нині місто і центр [[Вітебська область|Вітебської обл.]], Білорусь), [[Смоленськ]]; нині місто в РФ).
 
== Книжна форма ==
== Джерела та література ==
* ''Півторак Г. П.'' [http://corp.nbuv.gov.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=starobiloruska_mova Старобілоруська мова] // {{ЕІУ|9|814}}
 
== Примітки ==
{{reflist}}
[[Категорія:Мови Білорусі]]