Час (мовознавство): відмінності між версіями

Від [[Праслов'янська мова|праслов'янської мови]] [[давньоукраїнська мова]] успадкувала систему чотирьох минулих часів і одного теперішнього/майбутнього. [[Аорист]] ''(носихъ)'' був час на означення минулих подій, що наступали одна за одною (розповідний минулий), [[імперфект]] ''(носяхъ)'' окреслював минулі дії, не включені в низку послідовних подій, [[перфект]] ''(єсмь носилъ)'' був минулим результативним (минулі події, чиї наслідки тривають), а [[плюсквамперфект]] ''(быхъ носилъ)'' окреслював минулі дії, що передували іншим минулим. Ця система минулих часів розклалася, і в живій мові вийшла з ужитку найпізніше на межі 13-14 столітті з тим, що функції універсального минулого часу перебрав перфект, який уже від [[14 століття]] міг уживатися також без допоміжного дієслова, не мавши, отже, особових закінчень ''(я, ты, онъ носилъ)''. ВживанняУживання допоміжного дієслова «єсмь» краще зберігалосязберігалось ву західних говірках, де воно, злившисязлившись зіз головним дієсловом, створювало нові особові форми ''(носив'єм, носив'єсь)''. На основі колишнього перфекта витворився новий [[плюсквамперфект]] ''(був носив)'', вживанняуживання якого, одначе, факультативне, і який тепер частіше окреслює дію, замірену, але не здійснену. Нерозчленованість теперішнього/майбутнього часу в давньоукраїнській мові могла надолужуватисянадолужуватись вживаннямуживанням дієслів «почьну, хочю, имамь» плюс інфінітив у значенні майбутнього часу ''(почьну носити)'' або дієслова "буду" плюс дієприкметник на «л» ''(буду носилъ)'', але вживання цих конструкцій не було граматикалізоване. Від [[14 століття]] починає формуватися новий майбутній час, спершу з допоміжного дієслова иму плюс інфінітив ''(иму носити, носитиму)'', а далі також «буду» плюс інфінітив ''(буду носити)''. Перебудова системи часів дієслів, що припадає в основному на 14-15 століття сталося, насамперед, у наслідокунаслідок розвитку категорії дієслівного виду. Подібна перебудова відбулася в усіх північнослов'янських мовах, за винятком [[Лужицькі мови|лужицьких]], тоді як південь ([[македонська мова|македонська]], [[болгарська мова|болгарська]] й [[сербохорватська мова|сербохорватська мови]]) в головному зберіг стару систему часів.