Опришки: відмінності між версіями

'''Опришки''', ''опричина'', левенці  — учасники селянського повстанського руху в [[Галичина|Галичині]], на [[Закарпаття|Закарпатті]], [[Буковина|Буковині]] проти [[Перша Річ Посполита|польської]] [[Шляхта|шляхти]], [[Молдовське князівство|молдовських]] [[Бояри|бояр]], [[Угорщина|угорських]] феодалів, згодом  — також проти [[Австрійська імперія|австрійської]] адміністрації. Діяли у [[XVI століття|XVI]] ст.  — 1-й половині [[XIX століття]].

Походження слова «опришок» неясне; може бути зіставлене з ''опріч'' («окремо, осторонь» як характеристика незалежного від пана чоловіка) або ''оприск'' («скеля, уламок»), ''оприскливий'' («нестриманий, дошкульний»), пов'язаними з прискати <ref>{{ЕСУМ4}} &nbsp;— стор. 204</ref>. Етимологічно, але не за значенням, споріднене з російським «[[Опричник|опричники»]]» (особиста гвардія [[Іван Грозний|Івана Грозного]]).<ref>[http://vasmer.narod.ru/p467.htm ''Фасмер М.'' Этимологический словарь русского языка: В 4 т.] / Пер. с нем. и доп. О.&nbsp;Н.&nbsp;Трубачева. Т. 3 (Муза-Сят). М., 1964—1973; 2-е изд. М., 1986—1987; 3-е изд., стереотип. СПб., 1996).</ref>

Вперше опришки згадуються в документах [[1498]] <ref>[http://www.lnu.edu.ua/faculty/geology/phis_geo/fourman/Bartky/Bartka-opryshku.htm ''Тарас Собко''. Дещо про опришків, або «Партизанка –&nbsp;— FOREVER!»]</ref> у зв'язку з посиленням кріпосницького гніту. Діяльність опришків спочатку розгорнулася на Прикарпатті, пізніше охопила Закарпаття та Буковину. Опорним центром опришків були [[Українські Карпати|Карпати]].

У гори тікали розорені, покривджені селяни ([[Наймит|наймитинаймит]]и, [[комірник]]и, [[городники]], панські слуги) та бідні міщани, які гуртувалися в опришківські [[ровта|ровти]] <ref>[http://sum.in.ua/s/rovta Словник української мови, 1974]</ref>. Вони нападали на панів-землевласників, [[орендар]]ів, [[лихвар]]ів, [[корчмар]]ів, грабували та руйнували шляхетські маєтки тощо.

У XVI-XVIIXVI—XVII століттях зброєю опришків були [[Лук|луки]], [[арбалет]]и, [[спис]]и, [[Бартка|бартки]], ножі, рогатини. Згодом, у 18-19 ст., нею стали також [[Рушниця|рушниці]] та [[Пістоль|пістолі]]. Символом бойової звитяги опришків були [[бартка|бартки]] (топірці), на яких вони присягали, вступаючи до ровти.

=== Перша половина XVII &nbsp;ст. ===

Значні виступи опришків відбулися після появи в [[Червона Русь|Червоній Русі]] [[Хмельниччина|козацьких загонів із війська Богдана Хмельницького]]. Опришки у травні [[1648]] здобули королівський замок у [[Новотанець|Новотанці]], а в липні &nbsp;— в [[Сянік]]у. Очолювані В.Сімашкою, О.Шичиком та ін. ватажками, опришки діяли поблизу [[Яслинське|Яслинського]], [[Дукля (Підкарпатське воєводство)|Дуклі]]. Брали участь у повстанні під проводом [[Семен Височан|Семена Височана]] ([[1648]]).

[[1649]]—[[1654]] &nbsp;— опришки вдало виступили на [[Лемківщина|Лемківщині]] під проводом Санька, А.Савки та ін. З ними підтримував зв'язки керівник повсталих польських селян [[Наперський Костка|Костка Наперський]]. На Поділлі опришки здобули [[Гусятин]] і [[Сатанів]].

[[1653]] &nbsp;— в [[Молдовське князівство|Молдові]] разом з військом [[Тиміш Хмельницький|Тимоша Хмельницького]] діяли 2 тисячі опришків під проводом Харачка.

=== Друга половина XVII &nbsp;ст. та початок XVIII &nbsp;ст. ===

В 2-й половині [[XVII століття]] опришків на Покутті та Прикарпатті очолювали І.Винник (Печеник), Нестор, М.Скребета, брати Лунґи, Бордюк та інші ватажки. На поч. 18 ст. &nbsp;— І.Пискливий, [[Пинтя]], В.Солоник, І.Панчишин та ін. Найактивніше опришки діяли у 1730-1740-х рр. під проводом [[Довбуш Олекса|Олекси Довбуша]]. Після його загибелі загони опришків очолювали [[Василь Баюрак]], [[Бойчук Іван|Іван Бойчук]], [[Орфенюк Павло|Павло Орфенюк]].

Опришки формували загони чисельністю від 3 до 100 бійців (бували випадки формування і більш чисельних загонів) потім опришки вибирали найбільш зручну для засідки місцевість по якій проходила важлива дорога, після того робили засіки по обидвом сторонам дороги, а також інколи готували дерева для звалення на дорогу, щоб перекрити дорогу ворогу до втечі.

Потім надійно залягали в засаді, щоб їх не було видно. Головний опришок або дозорні слідкували за дорогою, пропускаючи всіх подорожніх, що не були ціллю опришок, а побачивши тих подорожніх (панів, магнатів, провладні загони які боролися проти опришків), які були ціллю опришків, вони оцінювали сили ворога, і в тому випадку якщо вважали що в загону достатньо сил для знищення ворогів, несподівано відкривали вогонь з вогнепальної зброї, луків і арбалетів. Обстрілявши ворога, опришки йшли добивати ворога в ближній бій, улюбленою зброю опришків були дуже гострі топірці ([[Бартка|бартки]]), які стали одним із головних символів опришківського руху. Після бою опришки відходили на деяку відстань і дожидалися ночі, а потім вночі відходили на значну відстань від місця бою.

Це були звичними тактиками опришків, але траплялися досить різні битви опришок з ворогами, у тому числі штурми замків, фортець і невеликих міст, зафіксовані випадки ведення опришками снайперського вогню і навіть застосування опришками гармат.