[[ FileФайл:Труш Іван Степанович.jpg|thumb |220px|Труш Іван Степанович]] ▼<gallery>
'''Іван Степанович Труш''' (справжнє — Аркадій Арсенович Щербань; [[24 листопада]] [[1921]] року, містечко Скала над Збручем (суч. [[Скала-Подільська]] Борщівського р-ну Тернопільської обл.) — [[11 грудня]] [[2013]] року в м. Кіцмань, Чернівецької обл.) — буковинський письменник, перекладач, педагог, громадський діяч, патріот України знаний далеко за її межами.
▲[[File:Труш Іван Степанович.jpg|thumb|Труш Іван Степанович]]
</gallery><gallery>
Файл:Труш Іван Степанович.jpg
</gallery>Народився Іван Степанович Труш (справжнє – Аркадій Арсенович Щербань) – 24 листопада 1921 року, містечков містечку Скала над Збручем (суч. [[Скала -Подільська ]] Борщівського р-ну Тернопільської обл.) –у 11висококультурній грудня 2013 року в мродині. Кіцмань,В Чернівецькоїсім'ї обл.розмовляли –трьома буковинськиймовами — письменникукраїнською, перекладач, педагог, громадський діяч, патріот України знаний далеко занімецькою їїта межамипольською.
У 1928 р. Аркадій Щербань вступає до початкової загальної польської школи в Тернополі. ▼Народився Іван Степанович 24 листопада 1921 року в містечку Скала над Збручем (суч. Скала Подільська Борщівського р-ну Тернопільської обл.) у висококультурній родині. В сім’ї розмовляли трьома мовами – українською, німецькою та польською.
<br />
З 1934 по 1938 рр. навчається в польській гімназії № 3 ім. М. Коперника з поглибленим вивченням латинської мови. ▼▲У 1928 р. Аркадій Щербань вступає до початкової загальної польської школи в Тернополі.
<br />
З 1938-1939 1938—1939 рр. навчається в ліцеї ім. Ю. Словацького. З 1940 року навчається на історичному факультеті Львівського університету. Навчання перериває Друга світова війна, підчаспід час якої Аркадій вступив до дивізії «Галичина». У бою під Бродами (Львівська область) дивізія потрапила в оточення. Чимало дивізійників загинуло, інші були відправлені на каторжні роботи в Сибір. Аркадій рятується й отримує документи на ім’яім'я Івана Степановича Труша. ▼▲З 1934 по 1938 рр. навчається в польській гімназії № 3 ім. М. Коперника з поглибленим вивченням латинської мови.
<br />
▲З 1938-1939 рр. навчається в ліцеї ім. Ю. Словацького. З 1940 року навчається на історичному факультеті Львівського університету. Навчання перериває Друга світова війна, підчас якої Аркадій вступив до дивізії «Галичина». У бою під Бродами (Львівська область) дивізія потрапила в оточення. Чимало дивізійників загинуло, інші були відправлені на каторжні роботи в Сибір. Аркадій рятується й отримує документи на ім’я Івана Степановича Труша.
<br />
У 1944 році Івана Труша відправляють у Рівне, видають обмундирування, червоноармійську книжку і відсилають на передову лінію фронту. У боях під Краковом був важко поранений і перевезений до Києва, де й зустрів перемогу.
<br />
У 1951 році закінчив агрономічний факультет сільськогосподарського інституту в місті Дубляни, тут і зустрів свою долю – — Олену Іванівну Спиридонову, з якою в 1950 році у місті Білозерка Херсонської області одружилися.
<br />
У 1951 р. подружжя приїжджає у місто Ріпки Чернігівської області на роботу в лісозахисну зону. Іван Труш працює референтом у знаменитому Нікітському ботанічному саду в Криму.
<br />
1952 р. родина Трушів переїздить на Буковину, де Іван Степанович працює агрономом в селі Мамаївці Кіцманського району.
<br />
1953-1956 1953—1956 рр. викладає в селі Рідківці Новоселицького району в однорічній школі з підготовки кадрів для сільського господарства.
<br />
1956-1960 1956—1960 рр. – — плідна педагогічна діяльність Івана Труша в школах: с. Оршівці, що на Кіцманщині, с. Окопи Борщівського району Тернопільської області.
<br />
З 1960-1966 1960—1966 рр. – — Іван Степанович навчався на факультеті романо-германської філології Чернівецького державного університету. Це був початок його заглиблення у широкий світ іноземної мови. Таким чином, Іван Труш став поліглотом. Самотужки він вивчив англійську, іспанську, італійську, молдавську, німецьку, польську, португальську, румунську, французьку та майже всі слов’янськіслов'янські мови. Але з-поміж них вибрав для популяризації творів українських авторів – — італійську.
<br />
З 1966 – 1969 1966—1969 р. р. Іван Труш викладає в Хотинському сільськогосподарському технікумі, тут розпочинається його активна літературна діяльність. Співпрацює з газетою «Червона зірка», де друкує власні вірші, оповідання, статті.
<br />
В 70-х роках викладає у Кіцманському сільськогосподарському, нині – — аграрному технікумі. Одночасно перекладав українською мовою твори італійської літератури, які видавалися у республіканських видавництвах<ref>{{Cite web|url=http://www.library.chnu.edu.ua/index.php?page=ua/archive&data%5B5008%5D%5Bnews_id%5D=6798|title=Архів новин|website=www.library.chnu.edu.ua|accessdate=2017-01-24}}</ref>.
<br />
У 1991 році в місті Ареццо (Італія) видавець Маріо де Філіппіс видрукував малу антологію української поезії «Голоси України» Івана Труша. А в 1993 році вийшла у видавництві «Прут» двомовна збірка «Голоси України», де вміщено твори українських поетів у перекладі І. Труша: І. Котляревського, С. Гулака-Артемовського, М. Петренка, Т. Шевченка, Л. Глібова, І. Франка, Л. Українки, М. Зерова, В. Стуса, В. Івасюка та ін.
<br />
Іван Труш здійснює переклади і на німецьку мову.
<br />
Помер Іван Труш 11 грудня 2013 року в Кіцмані, де й похований.
== Творчі набутки ==
=== Поетичні твори ===
# Капрійська легенда // Рад. життя. – — 1976. – — 16 жовт. – — С. 3.
# Пустоцвіт: Байка // Червона зірка (Хотин). – — 1967. – — 2 груд. – — С. 3.
# Спогад («Наш човен під вербами») : Пісня // L'агсоЬаlеnо = Райдуга : Rаssegna Letterana: Літ. огляд. – — Чернівці, 1995. – — Вип. 3. – — С. 32.
# Прийди до мене: Пісня / Муз. Г. Руснак // Вільне життя. – — 1998. – — 1 серп. (№ 31). – — С. 4.
# Il ragazzino artista // L’AUTODIDATTA L'AUTODIDATTA: Passegna di Poesia Contemporanea. – — 2002. – — Artecultura . – — Milano. – — Ed. 19. – — Р. 148.
# Висока могила стоїть край села : пісня // Буковин. віче. – — 2003. – — № 92. – — 3 груд. – — С. 4.
# Наснись: Пісня // L'агсоbаlеnо = Райдуга : Rassenga Letteraria = Літ. огляд. – — Чернівці, 2005. – — Вип. 6. – — С. 49.
# Часу плин : Пісня // Акорди любові. – — Чернівці. – — 2005. – — С. 4.
=== Прозові твори ===
# Подарунок Ельжбети // Червона зірка. – — 1968. – — 2 лют. – — С.4
# Як Марія Королівського волоха поперла: Перекази нашого краю / Зап. І. Труш // Червона зірка. – — 1969. – — 14 січ. – — С.3
# Чари осіннього лісу : образок // Рад. життя. – — 1975. – — 30 жовт. – — С. 4.
# Ноt dog // Барвисток : літ. альманах. – — Кіцмань, 1999. – — Вип. 8. – — С. 42–43.
# Adria. : Оповідання. – — Чернівці : Прут, 2001. – — 20 с.
# Римський гість : оповідання // На бистрині життя. – — Чернівці : Прут, 2003. – — С. 33–36.
=== Переклади на українську мову ===
# Моравіа А. Римські оповідання / А. Моравіа ; пер. з італ. І. Труш ; вступ. сл. В. Скуратівського. – — К. : Дніпро, 1974. – — 238 с. – — (сер. : «Зарубіжна новела» ; Кн. 17).
# Вольтер І. Про мільйонера, який вкрав сонце : казка / пер. з чес. – — К. : Веселка, 1979. – — 16 с.
# Родарі Дж. Джіп у телевізорі : оповідання / пер. з італ. – — К. : Веселка, 1981. – — 47 с.
# Медіо Д. Ходімо, Тімотео : оповідання / пер. з ісп. – — К. : Веселка, 1985. – — 66 с.
# Джованнуцці У. Був собі чоловік і ще буде : казки і вірші / пер. з італ. – — Чернівці : Місто, 2000. – — 33 с.
=== Переклади іншими мовами з української ===
# Vосі dell' Ucraina. – — Arezzo : De Filippis Editore, 1991. – — 22 c.
# Хвала життю / пер з укр. ; іл. О. Труш. – — Чернівці : Місто, 1999. – — 39 с.
# Райдуга = L'arcobaleno : літ. огляд = Rassegna letteraria / пер. італ. – — Чернівці. – — 1996. – — Вип. 5. – — 32 с.
# Українська поезія в Італії = Poesia Ucraina in Italia / пер. на італ. – — Чернівці: Місто, 2001. – — Вип. 3. – — 32 с.
# Загул Д. Вибрані твори / Д. Загул. – — Чернівці : Місто, 2002. – — 18 с. – — Текст парал. нім. і укр.
# Франко І. Поезія / І. Франко ; пер на італ. І.Труш. – — Чернівці, 2004. – — 18 с. – — Текст парал. італ і укр.
# Poesia dall’Ucrainadall'Ucraina // La biblioteca della memoria Artecultura: Poesia. – — Milan, 2004. – — C. 23–30.
=== Літературно-критичні статті й замітки ===
# Доля народу – — в пісні // Червона зірка (Хотин). – — 1967. – — 12 верес. – — С. 3.
# Дзеркало нашого життя // Червона зірка (Хотин). – — 1968. – — 28 січ. – — С. 3.
# Мовою художнього твору // Червона зірка (Хотин). – — 1971. – — 11 верес. Узагальнено досвід педагога // Рад. життя. – — 1975. – — 29 листоп. – — С. 3.
# Монолог батька : [спогади про В. Івасюка] // Рад. життя. – — 1988. – — 1 груд. – — С. 3.
# Наш друг Маріо де Філіппіс : Колекціонер екслібрисів з Італії // Буковин. журн. – — 1995. – — № 3–4. – — С. 167–170167—170.
# Буковинська поезія в Італії // Час 2000. – — 1999. – — 14 трав. (Ч. 3). – — С. 6.
# Буковина – — Тоскана : грані культурних взаємин // Український форум. – — 2000. – — 28 січ. – — 14 лют. – — С. 5.
# Українська муза в Мілані : [пер. укр. поетів на італ.] // Дніпро. – — 2000. – — № 9–10. – — С. 5.
# З Уралу до Мілана через Кіцмань // Шлях перемоги. – — 2002. – — 31 січ. – — С. 7.
# Дипломанти італійського журналу // Літ. Україна. – — 2005. – — 6 лип. – — С. 5.
== Нагороди ==
Лауреат літературно-мистецької премії імені Віктора Зубара
== Примітки ==
{{reflist}}
== Джерела ==
# Абрамович С. Голоси України – — італійською! [Про переклади українських творів для італійського читача Іваном Трушем] // Час. – — 1995. – — 10 берез. – — С. 6.
# Бабух В. Голоси України в італійському звучанні // Голос України. – — 1994. – — 30 серп. (№ 163). – — С. 4.
# Гаврищук Л. Подвижник перекладацької справи // Буковин. віче. – — 2003. – — 28 листоп. (№ 92). – — С. 3.
# Мурашевич Т. До ювілею письменника, перекладача Івана Труша // Вісті Комбатанта – — 2007 – — Торонто – — Нью-Йорк. – — Ч. 2 (250) – — С. 54.
# Росинська О. «Каменяр» у Мілані // Свобода слова. – — 2004. – — 15 квіт. (Ч. 16). – — С. 2.
{{Ізольована стаття}}
| 