Гленн Гульд: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Нема сторінки en:Glen Gould Foundation. Може вона незначима чи назва помилкова? |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{Музикант
[[Файл:Glenn Gould as a child.jpg|thumb|150px|Юний Гленн Гульд 1940 року]]▼
|Ім'я = Гленн Гульд
|Оригінал_імені = Glenn Gould
|Зображення = Glenn Gould 1.jpg
|Опис_зображення =
|Розмір_зображення =
|Повне_ім'я =
|Дата народження = 25.9.1932
|Місце народження =
|Дата смерті = 4.10.1982
|Місце смерті =
|Роки =
|Країна = {{CAN}}
|Національність = канадієць
|Освіта = [[Торонтська консерваторія]]
|Професія = піаніст
|Інструмент = фортепіано, орган
|Жанр = класична музика
|Співпраця = [[Ієгуді Менухін]]
|Нагороди = [[Нагорода Ґреммі|Ґреммі]]
|Лейбл = [[Columbia Records]]
|Сайт = [http://www.glenngould.com/ Офіційний сайт] {{ref-en}}
}}
'''Гленн Герберт Гульд''' ({{lang-en|Glenn Herbert Gould}}, {{н}} {{ДН|25|9|1932}} — {{†}} {{ДС|4|10|1982}}) — [[Канада|канадський]] [[піаніст]], найбільш відомий завдяки своїм інтерпретаціям музики [[Й. С. Бах]]а.
Рядок 6 ⟶ 29:
Народився в [[Торонто]] в сім'ї музикантів. З десяти років відвідував класи [[Торонтська консерваторія|Торонтонської консерваторії]], займаючись у [[Альберто Герреро]] на фортепіано і у [[Фредерік Сільвестр|Фредеріка Сільвестра]] на [[орган (музичний інструмент)|органі]].
1945 року Гульд вперше виступив перед публікою як [[органіст]], наступного року вперше зіграв з оркестром [[Концерт для фортепіано з оркестром № 4 (Бетховен)|4-й концерт]] [[Бетховен]]а, в 1947 року виступив з першим сольним концертом. Незабаром він став відомий по всій Канаді завдяки своїм виступам на радіо і телебаченні. У цей же час він почав компонувати музику. У 1955 дебютував з концертами в США і вже після перших виступів йому запропонувала контракт звукозаписна компанія «[[Columbia Records]]». Перший його запис — [[Гольдберг-варіації]] Й. С. Баха (1956) — приніс піаністу успіх.
1957 року Гульд здійснив гастрольну поїздку в [[СРСР]], ставши першим [[Північна Америка|північноамериканським]] музикантом, що виступав в [[СРСР | Радянському Союзі]] після закінчення [[Друга світова війна | Другий світової війни]]; в радянських концертах Гульда звучала музика [[Й. С. Бах]]а і [[Л. Бетховен]]а, а також багато років до цього не виконувалися в [[СРСР]] твори [[Арнольд Шенберг|Шенберга]] і [[Альбан Берг|Берга]]. 10 квітня 1964 року Гленн Гульд дав у [[Лос-Анджелес]]і свій останній концерт, після чого назавжди відмовився від публічних виступів і зосередився на студійних записах та виступах по [[радіо]]. Ґульд знявся в декількох документальних фільмах, присвячених його творчості, для французького, німецького та канадського телебачення.
== Творчість ==
▲[[Файл:Glenn Gould as a child.jpg|thumb|150px|Юний Гленн Гульд 1940 року]]
Репертуар Гульда був досить широким, із тяжінням до композиторів-авангардистів початку XX століття. Характерно, що в останньому своєму концерті він разом з Й. С. Бахом і Л. ван Бетховеном грав [[Ернст Кшенек|Кшенека]]. Високу оцінку отримав зроблений Ґульдом повний запис фортепіанних творів Шенберга; він записав ряд рідкісних фортепіанних творів [[Ян Сібеліус|Сібеліуса]], [[Ріхард Штраус| Ріхарда Штрауса]], [[Пауль Хіндеміт|Хіндеміта]]. У той же час до деяких найбільших класиків фортепіанної музики Ґульд висловлював різко скептичне ставлення — зокрема, він неодноразово заявляв про свою нелюбов до музики [[В. А. Моцарт]]а і [[Ф. Шопен]]а (хоча в його репертуарі обидва були присутні). Найбільше Г.Гульд виконував «[[
Гленн Гульд мав видатну піаністичну техніку, яку прийнято частково пов'язувати з його особливою посадкою: Гульд вважав, що дуже низька позиція над інструментом дозволяє йому повніше контролювати клавіатуру. Ґульд славився чіткістю туше навіть при дуже високих темпах, особливо в [[поліфонія|поліфонічних]] творах. У той же час Гульд був різким противником розважально-віртуозного підходу до музики, розуміючи музикування як духовний та інтелектуальний пошук. Можливо, з ідеєю пошуку пов'язана і відома здатність Ґульда пропонувати щоразу різні трактування одного і того ж музичного матеріалу.
Рядок 20 ⟶ 44:
== Цікаві факти ==
Ґленн Ґульд славився своєю ексцентричністю. Він, наприклад, мав звичку мугикати чи наспівувати собі під ніс під час виконання, створюючи певні складнощі звукорежисерам своїх записів; сам Ґульд говорив, що це відбувається з ним несвідомо і тим сильніше, чим гірше даний інструмент служить його виконавчим завданням. Ґульд відмовлявся грати інакше як сидячи на одному і тому ж старому стільці, зробленому його батьком (тепер цей стілець виставлений в Національній бібліотеці Канади під скляним ковпаком). Ґульд дуже боявся застуди і навіть у теплу погоду не знімав пальто і рукавичок. Ці та інші дивні речі в характері і поведінці Ґульда дозволили кільком фахівцям вже після його смерті припустити, що великий піаніст страждав
== Нагороди та визнання ==
[[Файл:Glenngould-statue-toronto.jpg|thumb|150px|Статуя Г.
Попри те, що Ґульд не любив змагатися в музиці, він отримав багато нагород до і після своєї смерті. Зокрема, Ґленн Ґульд чотири рази був удостоєний премії «[[Греммі]]»:
* [[1974]] — Як автор супровідного тексту до свого запису всіх фортепіанних сонат Пауля Хіндеміта.
* [[1983]] — Його запис «Ґольдберг-варіацій» отримала дві премії «Греммі» («Найкраще інструментальне виконання сольним виконавцем без оркестру» та «Найкращий класичний альбом»).
* [[1984]] — Удостоєний премії Греммі «Найкраще інструментальне виконання сольним виконавцем без оркестру» за виконання фортепіанних сонат Бетховена.
* [[2013]] — Удостоєний премії Греммі «За видатні досягнення (Lifetime Achievement Award)» за великий внесок в індустрію звукозапису.
У [[1983]] році він був включений до Канадського
Іменем Ґленна Ґульда названа Школа в Торонто ({{lang-en|The Glenn Gould School}}) <ref>[http://www.rcmusic.ca/ContentPage.aspx?name=glennGould The Glenn Gould School]{{ref-en}}</ref> і Студія ({{lang-en|Glenn Gould Studio}})<ref>[http://glenngouldstudio.cbc.ca/ Glenn Gould Studio]{{ref-en}}</ref>.
| |||