Почайна: відмінності між версіями

'''Почайна'''&nbsp;— легендарна річка в Києві, майже зникла, колишня права притока Дніпра, витікала з Йорданського озера на Оболоні<ref>''Захарченко М. М.'' Киев теперь и прежде.&nbsp;— К., 1888.&nbsp;— С. 271.</ref><ref>''Лучицкий И. В.'' Киев въ 1766 году = Румянц. опись, докум. кіевской сотни: «выпись зъ книгъ головнихъ трибунальскихъ воеводства Киевскаго» // Киевская старина: ежемесячный историко-этнографический и литературный журнал.&nbsp;— К., 1888.&nbsp;— Январь-март (№&nbsp;1-3).&nbsp;— С. 55.</ref><ref>''Бублик В. Д.'' Путеводитель по Киеву и его окрестностям.&nbsp;— К.,, 1890.&nbsp;— С. 23.</ref><ref>Путеводитель по Киеву / = под. ред. П.&nbsp;М.&nbsp;Морозова.&nbsp;— К.,, 1896.&nbsp;— С. 40.</ref><ref>''Петров К. И.'' Историко-топографические очерки древнего Киева.&nbsp;— К.,, 1897.&nbsp;— С. 41.</ref> За іншими джерелами<ref>''Шарлемань Н. В.'' Речка Почайна прежде и теперь = План участка реки Днепра у г. Киева. Составлен по съемкам 1907—1910 г.; План г. Киева и предместий. Составлен в 1914 г. по последним сведениям киевскими городскими землемерами. // Национальная библиотека Украины им. В.&nbsp;И.&nbsp;Вернадского. Институт рукописи: рукопись.&nbsp;— К., 1967.&nbsp;— С. 4.</ref> була старицею Дніпра або ж його протокою (рукавом), що відгалужувалася від основного русла між Вишгородом та гирлом Десни<ref>На думку Железняк I.М., кожний гідрогеографічний опис річки може відображати її стан в певний період часу.</ref>. Впадала в Дніпро нижче урочища Хрещатик<ref name=":0">''Берлинский  М. Ф.'' Краткое описание Киева.&nbsp;— Спб.,, 1820.&nbsp;— С. 59, 142—145.</ref>  та однойменного джерела<ref name=":5">''Лебединцев П. Г.'' Историческія заметки о Киеве // Киевская старина: ежемесячный историко-этнографический и литературный журнал.&nbsp;— К., 1884.&nbsp;— Сентябрь (№&nbsp;9). —С. 253.</ref>&nbsp;— біля [[Пам'ятник Магдебурзькому праву (Київ)|колони Магдебурзького права]] у районі сучасної Поштової площі).

 

У верхів'ї річки Почайни у 1964—1974&nbsp;рр. було розкопано<ref>Розкопки проводилися експедицією Державного історичного музею УРСР під керівництвом археолога А.&nbsp;М.&nbsp;Шовкопляс за участю професора І.&nbsp;Г.&nbsp;Шовкопляса, див. Докладніше</ref><ref>''Шовкопляс А. М.'' Археологические открытия 1974 года.&nbsp;— М.: Академия наук СССР, Ордена Трудового Красного Знамени Институт археологии, издательство «Наука», 1975.&nbsp;— С. 373—374.</ref><ref>''Шовкопляс А. М.'' Древние и раннесредневековые славянские памятники на территории Киева // Труды V Международного конгресса археологов&nbsp;— славистов. Киев, 18-25 сентября 1985 г..&nbsp;— К.,: Наукова думка, 1988.&nbsp;— Т. 4, Секция I. Древние славяне.&nbsp;— С. 235—240.</ref><ref>''Шовкопляс Г. М.'' Найдавніші пам'ятки на Оболоні в Києві // Археологічні дослідження, проведені на території України протягом 80-тих років державними органами охорони пам'яток та музеями республіки. Тематичний збірник наукових праць.&nbsp;— К.: Міністерство культури України. Національний музей історії України, 1992.&nbsp;— С. 76-86.</ref> найбільше за площею і щільності забудови (25 тис. м²., 66 жител), унікальне по розташуванню житла (трьома витягнутими овалами) поселення [[Зарубинецька культура|зарубинецької археологічної культури]], безперервно існувало протягом з II століття до н.&nbsp;е. до сер. II століття нашої ери<ref>Позднезарубинецкие памятники на территории Украины (вторая половина I—II&nbsp;в. н.э.).&nbsp;— Серия научных публикаций. Раннеславянский мир. археология славян и их соседей.&nbsp;— М.,: ИА РАН, 2010.&nbsp;— С. 69-70, 129—130, 254—258.</ref>. Після чого як поселення [[Празька культура|празької археологічної культури]] існувало до VI століття нашої ери.