Українська республіканська партія: відмінності між версіями

У 1994 напередодні [[Парламентські вибори в Україні 1994|парламентських виборів]] УРП взяла активну участь у створенні [[Національно-демократичне об'єднання «Україна»|демократичного об'єднання «Україна»]]. Партія висунула 137 кандидатів у народні депутати, ставши четвертою після [[Комуністична партія України|КПУ]], [[Соціалістична партія України|СПУ]] і [[Народний Рух України|НРУ]] за кількістю висунутих кандидатів. На парламентських виборах 1994 здобула 11 мандатів. Депутами від УРП стали [[Горбаль Микола Андрійович|Микола Горбаль]], [[Пронюк Євген Васильович|Євген Пронюк]], [[Горохівський Леон Теодорович|Левко Горохівський]], [[Поровський Микола Іванович|Микола Поровський]], [[Павловський Михайло Антонович|Михайло Павловський]], [[Шандрюк Олександр Іванович|Олександр Шандрюк]], [[Оробець Юрій Миколайович|Юрій Оробець]], [[Ярошинський Богдан Харитонович|Богдан Ярошинський]], [[Безсмертний Роман Петрович|Роман Безсмертний]], [[Лук'яненко Левко Григорович|Левко Лук'яненко]], [[Горинь Богдан Миколайович|Богдан Горинь]]. Однак партійний лідер [[Горинь Михайло Миколайович|Михайло Горинь]] програв на виборах [[Хмара Степан Ількович|Степану Хмарі]]. У [[Верховна Рада України|Верховній Раді]] депутати від УРП стали ядром [[Політична фракція|депутатської фракції]] «Державність», яку очолив [[Юхновський Ігор Рафаїлович|академік Юхновський]]<ref name="history"/>. Після перемоги на [[Вибори Президента України 1994|президентських виборах 1994]] [[Кучма Леонід Данилович|Леоніда Кучми]] партія стала в [[Опозиція|опозицію]] до президентського курсу&nbsp;— V з'їзд партії, який відбувся [[10 вересня]] [[1994]], проголосив про перехід в опозицію<ref name="history"/>.

 

 

[[14 грудня|14]]-[[15 грудня]] 1996 відбувся черговий з'їзд УРП, який засвідчив значні розходження щодо курсу партії серед її керівництва: [[Лук'яненко Левко Григорович|Лук'яненко]] і [[Ярошинський Богдан Харитонович|Ярошинський]] виступали за перехід у жорстку опозицію до всіх гілок існуючої влади, радикалізацію діяльності партії. [[Горинь Михайло Миколайович|Михайло]] і [[Горинь Богдан Миколайович|Богдан Горині]], а також [[Поровський Микола Іванович|Микола Поровський]] відстоювали більш поміркований курс, вибіркову співпрацю з діючою владою, блокування з правоцентристськими організаціями, проведення просвітницької діяльності, необхідність консолідації української нації. З мінімальною перевагою на посаду голови партії було переобрано Б. Ярошинського. Після з'їзду боротьба двох ліній в УРП набрала рис непримиренності. Група Поровського і братів Горинів настоювала на проведенні позачергового з'їзду партії і зміни керівництва. Керівництво УРП на чолі з Левком Лук'яненком і Богданом Ярошинським звинуватило Горинів, Поровського, Горбаля у розкольницькій діяльності і на Раді УРП у березні [[1997]] вони були виключені з партії (згодом утворили [[Республіканська християнська партія|Республіканську християнську партію]]<ref name="history"/>.