Парма: відмінності між версіями

Парма розташована на відстані<ref>Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів</ref> близько 370 &nbsp;км на північний захід від [[Рим|Рима]]а, 90 &nbsp;км на північний захід від [[Болонья|Болоньї]].

У IV &nbsp;ст. до н.&nbsp;е. регіон окуповують [[кельти]] і безпосередньо на території сучасної Парми розміщуються [[бойї]].

У зв'язку з поступовим завоюванням [[римляни|римлянами]] півночі сучасної [[Італія|Італії]], у 183&nbsp;р. до н.&nbsp;е. Парма перетворюється на римську колонію, і кожна з 2000 сімей завойовників отримує земельний наділ поблизу сучасної [[вулиця Емілія|вулиці Емілія]] (via Emilia). З плином часу місто було названо на честь Аугуста Парменсіс (Augusta Parmensis), за його вірність [[Римська імперія|Римській імперії]]. Майбутня криза, що поглине Римську імперію позначеться і на Пармі, зруйнувавши стабільність та економічне процвітання, що призведе до значного демографічного спаду. Потім чергування піднесень та занепадів: грабіжнецькі набіги [[Аттіла|Аттіли]] (Attila) з [[452]]&nbsp;р., відродження у руках [[Теодоріко|Теодоріка]] (Teodorico) після 502&nbsp;р.; драматичні наслідки війни з [[готи|готами]], потім знову короткий період розквіту під час [[візантійський період|візантійського періоду]] ([[539]]—[[568]]), що дало Пармі імяім'я Крізополі (Crisopoli) (Золоте Місто).

З приходом [[Лангобарди|лангобардів]] у [[593]] році Парма вперше перетворюється на воєнно-адміністративний центр герцогства, резіденцію сина короля [[Агілульф|Аджілулфа]] (Agilulf). Потім влада потрапляє у руки [[Франки|франків]] і в 879 [[Карл I Великий]] (Carlomagno) передає управління містом [[єпископ|єпископу]]у Гвідобо (Guidobo). До грабунків з боку мадярських племен у ІХ столітті у Пармі панує прозвітання та [[Демографія|демографічний ріст]]. До ХІІ століття влада тримається у руках [[єпископ|єпископів]]ів, потім Парма перетворюється на незалежне місто під адміністрацією [[подеста|подести]] і з незалежним керівником (Capitano del Popolo). У [[1160]] році [[Фрідріх Барбаросса|Федерік Барбаросса]] змушує жителів Парми присягати на вірність [[Священна Римська імперія|Римській імперії]], але авторитет [[імператор|імператора]]а не визнають у місті. Парма входить до складу [[Ломбардська ліга|Ломбардської ліги]] й бере участь у [[битва під Леньяно|битві під Леньяно]] [[1174]] року. Підписаний у [[1183]] році [[Костанцький мирний договір]] відновлює автономність жителів міста.

У довгий період протистояння між [[гвельфи і гібеліни|гвельфами і гібелінами]] (guelfi ghibellini), що домінує у [[політика|політичному]] житті [[Італія|Італії]] з ХІІ по ХІ століття. Спочатку Парма виступає на стороні гібелінів, але потім, під впливом [[імператор|імператора]]а, після битви під Боргетто дель Тарро (на місці сучасного [[Кастельгуельфо]] (Castelguelfo)), переходить на бік гвелфів.

У Фарнезі владу переймають [[Бурбони]] (Borbone), яких називають сім'єю [[Людовик XIV|короля-сонця]] та іспанського [[інфант]]а [[Карло І]]. Утворюється нове герцогство Парми та [[П'яченца|П'яченци]]. Династія [[Бурбони|Бурбонів]] сприяла становленню Парми як культурної столиці [[Європа|Європи]]. Але все змінюється, коли до влади приходить [[Наполеон I Бонапарт]] і перетворює проквітаюче герцогство на простий французький [[департамент]] (département du Taro). І тільки після зречення [[Наполеон I Бонапарт|Наполеона]] у [[1814]] році [[Віденський конгрес]] відновив герцогство Парма, [[П'яченца]] (Piacenza) і [[Гуасталла]] (Guastalla), передавши керівництво над ними [[Габсбурги|Габсбургам]]. У зв'язку з цим, [[Марія-Луїза Австрійська]] (Maria Luisa d'Asburgo-Lorena), дружина [[Наполеон I Бонапарт|Наполеона]] і донька імператора [[Франческо І]] (Francesco I) перетворюється на [[герцог|герцогиню]]иню, що фігурувала у [[революція|революційних]] повстаннях у [[1831]] і [[1847]], і до смерті ([[1847]]) тримає владу в своїх руках. У цьому ж році правління герцогством повертається до [[Бурбони|Бурбонів]], спочатку на чолі з [[Карло ІІ]] ([[1847]]—[[1849]]), потім переходить до [[Карло ІІІ|Карла ІІІ]] ([[1849]]—[[1854]]), і в кінці&nbsp;— до [[Роберто І ді Парма]] (Roberto I di Parma), але він занадто малий і керівнитство, по суті, знаходиться у руках матері, [[Марія-Луїза ді Бурбон-Франція|Марії-Луїзи ді Бурбон-Франція]] (Maria Luisa di Borbone-Francia). [[Роберто І ді Парма|Роберто]] у віці 11 років був скинутий з престолу ([[1859]]), коли у розпалі другої війни за незалежність його мати віддає перевагу втечі у [[Ломбардо-Венето]] (Lombardo-Veneto), щоб дочекатися результатів війни. Було укладено [[Мирний договір Віллафранка]] (Armistizio di Villafranca) у результаті якого [[Королівство Сарденія]] (Regno di Sardegna) увійшло до складу герцогства ([[1860]]). Так правління Бурбонів триває напротязіпротягом всього часу, і в [[1964]] році внуки Роберто стають грандами [[Люксембург|Люксембургу]]у.

Але офіційне заснування міста належить римлянам і датується 183 роком до н.&nbsp;е. Місто на території террамарського поселення було зруйновано у 44 році до н.&nbsp;е. і перенесено трохи на захід, його центром стала сучасна площа імені [[Джузеппе Гарібальді]]. З плином [[століття|віків]] місто постійно змінювалося то завдяки [[Техніка|технічному]] і [[Культура|культурному]] прогресу, то під впливом воєнних дій, і звісно завдяки еститичниместетичним внескам різних королівських родин, власністю яких воно було.

Тільки після закінчення [[Друга світова війна|Другої світової війни]] і загалом, починаючи з 60-х років розвиток міста відбувається зі значним прискоренням що призводить до подвоєння добробуту місцевих мешканців майже в двоє, на початку 90-х років, який збільшується ще на 28&nbsp;% між [[1994]] та [[2003]], сягнувши небачених, до того часу, темпів росту. Так великі проекти починають своє втілення, що призводить до багатьох змін в повсякденному житті звичайних мешканців. Наприклад, в частині міста, що знаходиться північніше залізничного вокзалу, за проектом перекваліфікації 40.000 [[Метр|метрів квадратних]] екс-[[промисловість|індустрійних]] земель, розробленим [[Каталонія|каталонським]] [[Архітектор|архітектором]] Оріол Бохігас ''(Oriol Bohigas)''; будується доволі сучасний міст зі [[Сталь|сталі]] і [[Скло|скла]].