Магнетострикція: відмінності між версіями

Магнітострикцію використовують в [[Магнітострикційний перетворювач|магнітострикційних перетворювачах]] [[ультразвук]]у&nbsp;— пристроях, що перетворюють енергію [[магнітне поле|магнітного поля]] на енергію механічних коливань або навпаки. Явище, зворотної магнітострикції носить назву [[ефект Вілларі|магнетопружний ефект або ефект Вілларі]] (Emilio Villari, 1836–19041836—1904). Вперше ефект було досліджено [[Джоуль Джеймс Прескотт|Джеймсом Джоулем]] у [[1842]] році під час спостереження зразка нікелю<ref name="Joule">{{ref-en}} ''Joule, James'' (1842), Sturgeon's Annals of Electricity 8: 219.</ref>.

Як магнітострикційні матеріали застосовують [[нікель]], [[пермендюр]]и (сплави Fe-Co, що відрізняються найвищою намагніченістю насичення), альфери (сплави Fe-Al), нікелевий і нікелькобальтовий ферити та інтощо.

Нікель має велике абсолютне значення коефіцієнта магнітострикції насичення lS = Dl/l=-35×10⁻⁶ (l&nbsp;— довжина пластини до впливу поля, Dl&nbsp;— зміна довжини в результаті впливу поля; знак мінус означає зменшення довжини). Звичайно застосовують нікель марки Н товщиною 0,1&nbsp;мм у вигляді жорсткої необпаленої стрічки. Після вирубування пластини оксидують нагріванням на повітрі до 800^оС напротязіпротягом 15-25 хв. Утворена таким чином [[оксидна плівка]] служить для електричної ізоляції пластин при складанні пакета. Нікель має високі антикорозійні властивості і малий температурний коефіцієнт [[Модуль пружності|модуля пружності]].