Новослобідський козацький полк: відмінності між версіями

Задніпров'я (російською «Задніпровські місця») увійшло до Російської імперії 1732 року. Тоді заселення цього регіону відчутно пожвавилось на поч. 18 ст. вихідцями з Гетьманщини та «Польської України». Відомо, що вже у 1710 існувало м. [[Крилів]]. Це було виключно українське землеробське населення, здебільшого особисто вільне. З 1634 року тут була утворена [[Бугогардівська паланка]] Запорожжя. Після [[БєлградськийБелградська мирниймирна договіругода (1739)|БєлградськогоБелградського миру]] [[1739]] всі ці землі увійшли до складу [[Миргородський полк|Миргородського]] та [[Полтавський полк|Полтавського]] полків. За переписом [[1745]], на території «Задніпрянщини» у 2 містах, 13 слободах, 29 селах та 133 хуторах вже мешкало близько 20 тис. осіб. Але населення їх мешкало там без законних на те підстав. Це дало російському урядові змогу у [[1752]] включити ці землі, вже заселені в основному українцями, до складу [[Нова Сербія|Нової Сербії]]. Українському населенню було наказано залишити рідні місця у 6-місячний термін. Спроби гетьмана [[Кирило Розумовський|Кирила Розумовського]] захистити потерпілих не дали очікуваного результату — українців було принесено у жертву новій політиці царату. Тим же наказом місцевому населенню було дозволено, починаючи з 1753, селитися поруч із Новою Сербією, на 20 верст углиб запорозьких земель або повернутися назад у Гетьманщину. Більшість мешканців [[Задніпров'я]] (2836 дворів) погодились на перше. Так було покладено початок Новослобідського козацького полку.