Вікіпедія

Пол Маккартні: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 31:
}}
 
'''[[Сер (титул)|Сер]] Джеймс Пол Макка́ртні''' ({{lang-en|James Paul McCartney}}; {{н}} [[18 червня]] [[1942]], [[Ліверпуль]]) — [[ВеликобританіяВелика Британія|британський]] [[співак]], [[композитор]], автор пісень, мультиінструменталіст, музичний [[продюсер]], [[підприємець]], лауреат численних премій ''[[Grammy]]'', кавалер [[Орден Британської Імперії|Ордена Британської імперії]], [[лицар]] Британської імперії. Здобув всесвітню популярність як один із засновників і учасників [[рок-гурт]]у [[The Beatles]]. Разом із [[Леннон Джон|Джоном Ленноном]] сформував один із найвпливовіших і найуспішніших творчих тандемів, який написав одні з найпопулярніших пісень в історії [[рок-музика|рок-музики]]<ref>[http://www.bbc.co.uk/dna/h2g2/A5950929 BBC: The Lennon-McCartney Songwriting Partnership]</ref>. Із розпадом The Beatles Маккартні почав успішну сольну кар'єру й заснував гурт [[Wings]] разом з дружиною [[Маккартні Лінда|Ліндою Істмен Маккартні]] й [[гітарист]]ом [[Денні Лейн]]ом. Окрім [[Поп-музика|поп-]] і рок-музики він писав [[електроніка|електронну]] й [[класична музика|класичну музику]], а також музику для [[кінофільм]]ів. Як сольний артист випустив численні [[Музичний альбом|альбоми]]. Брав участь у [[Благодійництво|благодійних]] концертах. Займає 64-ту позицію в британському рейтингу «[[100 геніїв сучасності (рейтинг)|100 геніїв сучасності»]]. Занесений у [[Книга рекордів Гінесса|Книгу рекордів Гінесса]] як найуспішніший музикант і композитор-пісняр усіх часів<ref>{{cite web|url=http://news.independent.co.uk/people/profiles/article1089708.ece|title=Paul McCartney: When I'm 64|publisher=The Independent.co.uk|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HXbwL5XQ|archivedate=2013-06-21}}— Перевірено [[17 липня]] [[2007]]</ref>. Написана ним пісня «[[Yesterday]]» найчастіше виконується іншими музикантами (існує приблизно 2500 різноманітних версій пісні) і звучала тільки на американському [[радіо]] й телебаченні понад 7 мільйонів разів<ref name="yest">[http://news.bbc.co.uk/1/hi/entertainment/569537.stm BBC News: McCartney's Yesterday earns US accolade",] [[17 грудня]] 1999</ref>. «[[Mull of Kintyre]]», сингл його гурту Wings, був проданий тиражем понад 2 мільйони екземплярів, що стало рекордом музичної індустрії ВеликобританіїВеликої Британії<ref>[http://ukcharts.20m.com/bestsell.html "The UK's Best Selling Singles"] ukcharts.20m.com - Перевірено [[23 вересня]] [[2007]].</ref>.
 
Визначна постать шоу-бізнесу, Маккартні також відомий як [[філантропія|філантроп]], пропонент [[Вегетаріанство|вегетаріанства]]<ref>[http://www.goveg.com/feat/paulmveg/ PETA: Go vegetarian with Sir Paul McCartney]</ref>, [[живопис|маляр]], активіст рухів ''[[:en:Make Poverty History|Make Poverty History]]'' (з підтримки [[Третій світ|країн Третього світу]]) і ''[[:en:PETA|PETA]]'' (за гуманне поводження з тваринами), кампаній проти використання [[Протипіхотна міна|протипіхотних мін]] і [[полювання]] на [[морські котики|морських котиків]].
Рядок 95:
Леннон, Гаррісон і Старр оселилися у великих будинках у передмістях Лондона, але Маккартні й далі мешкав у центрі міста — у будинку батьків своєї тодішньої подруги Джейн Ешер, а потім у власному будинку в районі Сейнт Джонз Вуд, на Кавендіш Авеню №7, неподалік від студій «Еббі Роуд». У вільний час він багато читав, часто ходив у [[театр]], на виставки, відвідував нічні клуби й [[казино]], які були відкриті до 4-й години ранку. Він скрізь уважався особливо важливим гостем і одержував привілейоване обслуговування. Він також бував у клубі The Bag O'Nails, де надалі познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ліндою Істмен. У середині 1960-х Маккартні зацікавився [[Авангардизм|авангардним мистецтвом]] і кінозйомкою. Саме він першим з «Бітлз» познайомився з [[Японія|японською]] авангардисткою [[Йоко Оно]].
 
[[12 червня]] [[1965]] «Бітлз» були вдостоєні [[Орден Британської імперії|ордена Британської імперії]] 3-го ступеня «за заслуги перед батьківщиною». Вони одержали свої нагороди від королеви [[Єлизавета II (королева Великобританії)|Єлизавети Другої]] на церемонії в [[Букінгемський палац|Букінгемському палаці]] [[26 жовтня]] 1965.
 
Величезна популярність і масова істерія, що оточувала «Бітлз», поступово стали для них тягарем. На своїх концертах вони не могли чути себе через постійні крики шанувальників-підлітків. Крім того, оскільки музиканти постійно розвивали композиторську майстерність і прийоми звукозапису, їхні нові пісні було технично складно виконувати на сцені. Через це Леннон, Гаррісон і Старр неодноразово висловлювали бажання припинити концертну діяльність, але Маккартні, що завжди любив атмосферу концерту, був проти. Після невдалого концерту в Кендлстік Парк, у [[Лос-Анджелес]]і [[29 серпня]] [[1966]] року він нарешті погодився припинити виступи, і гурт зосередився на роботі в студії.
Рядок 135:
На початку [[1972]] року ансамбль, до якого приєднався гітарист Генрі Маккаллок (''Henry McCullough''), відправився в невелике спонтанне турне по англійських коледжах й університетах. Не маючи спланованого маршруту, музиканти зненацька з'являлися в установах і запитували дозволу дати концерт. Після того гурт поїхав на гастролі по Європі, де об'ява про концерт теж з'являлася за кілька годин до його початку. Маккартні відмовився виконувати пісні «Бітлз», бо не хотів асоціюватися зі своїм колишнім ансамблем<ref name="stm2">Студенческий меридиан, с. 68—71</ref>.
 
У 1972—1973 вийшли нові пісні «Вінгз»: «Give Ireland Back to the Irish» ({{lang-uk|Повернить Ірландію ірландцям}}), що була заборонена [[BBC]] через політичний зміст<ref name="bbc1"/>, «Mary Had a Little Lamb», «C Moon» i «Hi Hi Hi» — трансляція якої також була заборонена на BBC, де в ній помітили натяки на [[секс]] і [[наркотик]]и. Тим часом робота в новому колективі повернула Маккартні душевну рівновагу, що відобразилося на його творчості. У березні 1973-го гурт видав сингл із ліричною баладою «My Love», що очолила хіт-парад США й була позитивно сприйнята критиками. Слідом вийшов диск ''[[Red Rose Speedway]]'', який посів перше місце в США й п'яте у ВеликобританіїВеликій Британії. Продажу платівки сприяло музичне телешоу гурту, «James Paul McCartney», яке транслювалося в Штатах і Британії. Після цього ансамбль гастролював по Європі, цього разу виступаючи на [[стадіон]]ах і у великих концертних залах перед численною аудиторією<ref name="stm2"/>. Надалі Пол з Ліндою написали пісню «Live and Let Die» для однойменого кінофільму про [[Джеймс Бонд|Джеймса Бонда]], яка була видана як сингл «Вінгз». З оркестровим аранжуванням пісні допомог колишній продюсер «Бітлз» Джордж Мартін<ref name="bbc1"/>.
[[Файл:Denny Laine - Wings - 1976.jpg|thumb|220px|Денні Лейн на сцені в 1976 році]]
Наприкінці 1973-го був випущений диск ''[[Band on the Run]]'', який Пол, Лінда й Денні записали втрьох у студії ''EMI'' в [[Нігерія|Нігерії]] — інші учасники залишили гурт незадовго до запланованого від'їзду до [[Африка|Африки]]. Платівка мала надзвичайний успіх — очолила хіт-паради багатьох країн світу, одержала дві премії ''Grammy'' й була названа найкращою з усіх робіт колишних учасників «Бітлз». Слідом за ''Band on the Run'' вийшов ''[[Venus and Mars]]'', який здобув майже такий же великий успіх. У запису взяли участь нові учасники ансамблю — гітарист Джиммі Маккала (''Jimmy McCulloch'') і ударник Джо Інгліш (''Joe English'').
Рядок 151:
У [[1977]] році Маккартні записав інструментальну версію альбому ''Ram'' (за псевдонімом Персі «Триллз» Триллінгтон) і разом із Ліндою взяв участь у запису диска Лейна, що містив кавер-версії пісень Бадді Холлі.
Популярність «Вінгз» досягла апогею наприкінці 1977-го, коли вийшов сингл із піснею «Mull of Kintyre» — ностальгічною [[фольк-рок|фольк-баладою]], присвяченою улюбленому [[містечко|містечку]] Маккартні в [[Шотландія|Шотландії]], записаною з використанням шотландських [[волинка|волинок]]. Сингл став найбільш продаваємим ув історії музичної індустрії ВеликобританіїВеликої Британії (його рекорд пізніше побили два благодійних сингла)<ref name="stm2"/>
 
Після того, як 1977 року Маккала й Інгліш залишили гурт, і Пол із Ліндою й Денні знову записувалися втрьох, до них приєднались Стів Холлі й Лоренс Джубер. У такому складі вони записали й видали у травні [[1979]] року новий диск ''[[Back to the Egg]]'', що відрізнявся сирішим і жорсткішим звучанням та стильовою різноманітністю.
Рядок 158:
На початку [[1980]] колектив відправився на гастролі в [[Японія|Японію]]. У аеропорту при митному огляді в дорожній сумці Пола було знайдено понад 200 грамів [[марихуана|марихуани]], i він був арештований. Таким чином гастролі були зірвані. Холлі і Джубер полетіли додому, а Лейн відправився в [[Канні]], підписав контракт із фірмою звукозапису і дуже швидко видав сингл із піснею «Japanese Tears» (''Японські сльози''), у який розповів про нещодавній випадок зі своїм колегою. Лінда залишилася в [[Токіо]], даремно намагаючись довідатися про долю чоловіка. Японські власті займали непримиренну позицію стосовно наркотиків — в останні роки вони двічі відмовляли Полу у [[віза|візі]], знаючи, що в Європі він штрафувався за зберігання марихуани. У пресі всерйоз припускали, що музиканта присудять до семи років тюремного ув'язнення. Однак у камері Маккартні провів загалом 10 днів. [[25 січня]] він був звільнений і депортований. Через [[Аляска|Аляску]] й [[Амстердам]] він разом з Ліндою прилетів на свою ферму в [[Східний Суссекс|Східному Суссексі]].<ref name="stm2"/>
 
Вирішивши перечекати, поки вляжеться голосний скандал із приводу інциденту, Пол, як і десять років тому, підготував сольну платівку у своїй домашній студії, самостійно виконуючи всі вокальні й інструментальні партії. У записі головний акцент робився на використанні [[синтезатор]]ів, що робило звучання досить експериментальним. Альбом за назвою ''[[McCartney II]]'', виданий у травні 1980, очолив національний хіт-парад США. Енергійна композиція «Coming Up» також потрапила на вершину американських чартів і посіла друге місце у ВеликобританіїВеликій Британії. Хітом стала й балада «Waterfalls», що теж вийшла на синглі. Після цього успіху тактична самоізоляція Маккартні закінчилася<ref name="stm2"/>
 
Того року Пол також допомагав Рінго Старру в записі диска ''Stop And Smell The Roses''. У жовтні «Вінгз» тимчасово возз'єднались. Музиканти працювали над піснями, які передбачалося випустити як збірник ''[[Cold Cuts]]'', але диск ніколи не був виданий офіційно й з'явився тільки на бутлегах.<ref name="pme"/>. Пізніше «Вінгз» розпочали сесії звукозапису нового альбому, але запрошений продюсер Джордж Мартін переконав Пола записати й видати диск самостійно, без «Вінгз». Через це Джубер і Холлі залишили ансамбль<ref name="pme"/>.
Рядок 253:
== Інша творчість ==
=== Малярство ===
У [[1966]] Маккартні познайомився з власником художньої галереї Робертом Фрейзером. У його квартирі часто збиралися відомі художники й діячі мистецтва. Там Маккартні спілкувався з художниками Енді Вархолом, Клесом Олденбергом, Пітером Блейком і Ричардом Гамільтоном, завдяки яким багато довідався про [[мистецтво]] й зацікавився [[живопис]]ом. Надихнуло його й спостереження за художником Віллемом де Крунінгом в роботі у своїй майстерні. Однак він уважав, що займатися живописом можуть тільки ті, хто спеціально навчався цьому в школі мистецтв, як Леннон. Малювати він почав у 1983 році й багато років тримав своє хобі в секреті. [[1999]] року в німецькому місті Зіген він уперше влаштував виставку своїх робіт, серед яких були [[портрет]]и Джона Леннона, Енді Вархола й [[Девід Боуї|Девіда Боуї]]<ref>[http://news.bbc.co.uk/2/hi/entertainment/331611.stm BBC "McCartney gets arty"] 30 квітня 1999</ref>. Для цього заходу він вибрав галерею саме в цьому місті, тому що місцевий організатор виставок Вольфганг Зуттнер виявив щиру зацікавленність його художнєю діяльністю і бажання влаштувати для нього показ. Одержавши позитивні відгуки, Маккартні вирішив провести виставки і у ВеликобританіїВеликій Британії. Перша британська виставка, де його творчість була представлена більш ніж 500 картинами, пройшла в місті [[Брістол]], Англія. У жовтні [[2000]] Маккартні разом з Йоко Оно організували виставки в Нью-Йорку й Лондоні<ref>[http://news.bbc.co.uk/2/hi/entertainment/981721.stm BBC News: McCartney and Yoko art exhibitions] 20 жовтня 2000</ref>.
У [[2002]] картини Маккартні виставлялися в ліверпульській галереї Walker Art Gallery.<ref>[http://www.liverpoolmuseums.org.uk/walker/exhibitions/mccartney/index.asp Walker Art Gallery: The art of Paul McCartney, 24 травня 2002 — 4 серпня 2002]</ref>
 
Рядок 298:
* Маккартні є автором або співавтором рекордної кількісті пісень №1 в США (хоча Елвіс Преслі як соло-артист досяг більшого.)<ref>http://www.everyhit.com/record1.html</ref>
 
* У ВеликобританіїВеликій Британії 24 пісні Маккартні очолювали хіт-парад, 17 із яких записано з Бітлз, 1 соло, 1 із Вінгз, 1 зі Стіві Вандером, і по одному зі Ferry Aid, Band Aid і Band Aid 20.
 
* Маккартні — єдиний артист, який досяг перших місць у ВеликобританіїВеликій Британії зі своїми піснями, записаними ним як сольним виконавцем («Pipes of Peace»), у [[дует]]і («Ebony and Ivory», зі Стіві Вандером), [[тріо]] («Mull of Kintyre», з «Вінгз»), у [[квартет]]і («She Loves You», з «Бітлз»), [[квінтет]]і («Get Back», «Бітлз» із Біллі Престоном) і [[секстет]]і («Let It Be» з Ferry Aid).
 
* Написана ним пісня «Yesterday» найчастіше записується іншими музикантами (існує понад 2,500 версій цієї пісні) і звучала тільки на американському радіо і телебаченні понад 7 мільйонів разів — за що співак одержав спеціальну нагороду.<ref name="yest"/><ref>[http://news.bbc.co.uk/1/hi/entertainment/334373.stm Sir Paul is Your Millennium's greatest composer]</ref>
 
* Видана у 1977 році сорокоп'ятка гурту «Вінгз» із піснею «Mull of Kintyre» установила новий рекорд продажу синглів у історії музичної індустрії ВеликобританіїВеликої Британії. Надалі цій рекорд був побитий двома благодійними синглами (один із яких був записаний за участю Маккартні).
 
* [[2 липня]] [[2005]] року, Маккартні виконав пісню «Sgt. Pepper's Lonely Hearts Club Band» разом із гуртом [[U2]] на концерті Live 8. Запис цього вступу було видано на синглі до того, як закінчився концерт, що стало новим рекордом музичної індустрії. Крім того, сингл зайняв шосте місце у чартах Billboard charts лише кілька годин після виходу, і очолив чарти онлайн-завантажень.<ref>[http://news.bbc.co.uk/cbbcnews/hi/newsid_4680000/newsid_4680500/4680519.stm Live 8 track tops download chart], news.bbc.co.uk</ref>
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Пол_Маккартні