Новий ять: відмінності між версіями

'''«Новий ять»''' &nbsp;— назва [[дифтонг]]ічного подовженого звука [ě] у [[давньокиївська писемно-літературна мова|давньокиївській писемно-літературній мові]] [[дифтонг]]ічний подовжений звук '''[ě]''', що в XII &nbsp;ст. після занепаду '''[[редуковані голосні|редукованих]] [ь]''' і [ъ] розвинувся з етимологічногоетимологічно довгого '''[ē]''' в нових закритих складах (''шѣсть, пѣчь''). На письмі позначався літерою Ѣ[[Ять|ѣ]]: наприклад, (''див.камѣнь, матѣрь'' [[Ять]](з раніших ''камень, матерь''). Оскільки його звучання було відміннимивідмінним від звучання давнього Ѣ[[Ять#Звук ѣ|[ě]]], то протягом XIII &nbsp;ст. не фіксується замінаперехід «нового ятя» у [[ятьНеогублений ненапружений голосний передньо-середнього ряду середньо-високого підняття|ятя[ɪ]]] (на '''письмі&nbsp;— «и'''»), тоді як у випадку з давнім Ѣ[ě] вона звичайна: ''дитина, сидіти'' (а також [[Діалекти української мови|діал.]] ''мизинець'') < {{lang-x-slav|*dětina, *sěděti, *mězinecь}}.