Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
=== Дитинство і юність ===
[[Файл:Rodna kuca Vojvoda Stepe Stepanovica.jpg|міні|ліворуч|230пкс|Дім, в якому народився і виріс Степанович]]
Степа Степанович народився [[11 березня]] (<small>за [[Юліанський календар|юліанським календарем]]&nbsp;— [[28 лютого]]</small>) [[1856]] року в передмісті Белграда[[Белград]]а (село [[Кумодраж]]) в сім'ї Івана і Радожки Степанович (в дівоцтві Ніколич). Він був третім сином і четвертою дитиною в сім'ї. Назвали його на честь діда Степи, від якого виникло сімейне прізвище. Існує дві версії про походження його сім'ї.
 
Перша версія полягає в тому, що пращури, які раніше іменувалися Івановичами, переїхали до Кумодража з [[Боснія|Боснії]] і [[Хорватія|Хорватії]]. За іншою версією вони переселилися з околиць Лесковаца[[Лесковац]]а і Пірота[[Пірот]]а під час [[Велике переселення сербів|Великого переселення сербів]].
 
Через домашні клопоти мати Степановича Радожка не достатньо приділяла увагу синові, тому в дитинстві його часто залишали вдома з бабусею, яка доглядала за ним. Коли він підріс, йому доручили пасти худобу. Одного разу бик своїми рогами пробив йому живота. Степа врятувала його тітка, яка змогла самотужки зашити рану.
 
Закінчив початкову школу в Кумадрожі, іа середню школу в Белграді, яка знаходилася в розкішному палаці капітана Анастасієвича. У [[1874]] році вступив до Артилерійського училища (сучасна [[Військова академія Сербії]]). Після початку повстання [[Герцеговина|Герцеговини]], [[Князівство СербіїСербія]] починає підготовку до війни. Артилерійське училище адаптувало свою програму роботи з практичної бойової підготовки.
 
У вересні [[1875]]-го року Степанович разом з усіма курсантами отримав звання капрала[[капрал]]а, а у травні [[1876]] року&nbsp;— отримав звання сержанта[[сержант]]а. У червні [[1876]] року упісля періодпочатку Першої сербсько-турецької війни весь клас отримує сержантське звання і відправляється на фронт.
=== Участь у війнах ===
[[14 травня]] [[1876]] року Степанович прибуває до [[Крагуєваць|Крагуєваця]]. Його підпорядковано до Шумадійської дивізії під командуванням полковника Любомира Узун-Мірковича. Його завдання полягало в тому, щоб в терміновому порядку передавати накази командирам. Шумадійська дивізія входила до складу основної частини армії Моравії, але пізніше вона була поділена на декілька батальйонів. Степановича було згодом призначено командувачем одним з батальйонів.
[[Файл:Young Stepa Stepanovic.jpg|міні|ліворуч|170пкс|Портрет Степановича у роки навчання в Артилерійському училищі]]
 
Під час першої битви під його командуванням вдалося зайняти Бела-Паланку і стримати прихід [[Османи|османів]] до Ниша[[Ниш]]а. 19 липня 1876 року османи почати контрнаступ і захопили місто [[Княжевац]]. Батальйон Степановича вимушений був відступити до Сокобані, де його батальйон було підпорядкованоперепідпорядковано 4-ому корпусу під командуванням полковника Джура Хорватовича.
 
[[31 серпня]] [[1876]] року 4-й корпус дістався Курилово і атакував ворожі позиції. [[11 вересня]] [[1876]] року розпочалася Битва біля Кревета, в якій Степанович проявив свою хоробрість, за яку був нагороджений першою своєю відзнакою&nbsp;— золотою медаллю за відвагу. Битва закінчилася перемир'ям.
 
[[13 лютого]] [[1877]] року Степа Степанович був підвищений у званні піхотного лейтенанта[[лейтенант]]а і призначений командиромкомандувачем третього взводу третього батальйону постійної армії.
 
У Другій сербсько-турецької війни Степа Степанович брав участь в завоюванні Піротаміста [[Пірот]]. Під командуванням генерала Йована Белімарковича було сформовано спеціальний загін з 300 відібраних солдатів[[солдат]]ів, командиромкомандувати якогояким було призначенодоручено СтепановичаСтепановичу. В ніч з 26 на 27 вересня [[1877]] року загін Степановича атакував лівий фланг Нісора. Вранці 27 вересня почався загальний наступ на Нісор, який закінчився взяттям міста. За успіх при взятті Пірота Степанович був нагороджений [[Орден Святого Станіслава|орденом Святого Станіслава III ступеня]].
 
[[3 грудня]] [[1877]] року Шумадійська дивізія почала рухатися від Пірота до Ниша крізь важкопрохідну місцевість у горах. [[23 січня]] [[1878]] року сербське командування дало наказ штурмувати османів і звільнити місто [[Вранє]]. БійБитва за Вранє офіційно почався 26 січня: батальйон Степановича перейшов на ліву сторону річки [[Морава]] і атакував османів. Битва закінчилася 31 січня перемогою сербської армії.
 
Після сербсько-турецької війни Степанович закінчив своє навчання, якев було перерване Першою сербсько-турецькою війною.артилерійському училищі, завершившияке їхбуло всьогораніше 1880перерване. У вересні 1880, після закінчення артилерійського училища,року він попросився про переведення до [[Крагуєваць|Крагуєваця]]. Там його спочатку було призначено командувачем 2-ї роти 3-ї батальйону сербської армії., а пізніше 1-ї роти того ж батальйону.
 
У Крагуєваці Степанович зустрів свою майбутню дружину Хелен, з якою одружився [[25 липня]] [[1881]] року. ПізнішеВона вона народитьнародила йому двох дочок&nbsp;— Міліцу і Даніцу. Обидві дочки пізніше вийдуть заміж за офіцерів.
 
[[1 вересня]] [[1882]] року Степановича підвищено у ранзі до піхотного лейтенантазванні, і переведено до Ужице, де він залишався там до [[13 лютого]] [[1883]] року. Після повернення до Крагуєваця він був призначений військовим [[ад'ютантомютант]]ом в ШумадійськийШумадійському піхотнийпіхотному полку. У період до початку та після [[Сербсько-болгарська війна|Сербсько-болгарської війни]] він викладав військові дисципліни у першій гімназії Крагуєваця. Під час Сербсько-болгарської війни у Битві при Добро Поле Степанович здобув значні успіхи: його військо, спираючись на підтримку британських і французьких військ, звільнила Сербію за два тижні до кінця війни.
 
[[29 червня]] [[1907]] року Степанович підвищенний в званні до генерала[[генерал]]а. [[12 квітня]] [[1908]] року був сформований новий уряд і Степанович стаєпризначений 34-м міністром оборони. У жовтні 1908того ж року після [[Боснійська криза|анексії Боснії]] пройшли масові демонстрації людей, на яких громадяни вимагали оголосити війну [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщині]]. Однак Степанович попереджаввиголосив промову, під час якої попередив про те, що країна не готова до ще однієї війни. Його заява виклика бурхливу критику в країні., Пізнішеяка вінпризвела був звільнений іздо займаноїйого посадивідставки.
 
НаОднак на початку березня [[1911]] року Степановича знову призначилипризначено міністром оборони. Сербія разом з іншими балканськими країнами створила [[Балканська Ліга|Балканський союз]] спрямований проти Османської імперії протягом [[Балканські війни|Балканських воєн 1912—1913]]. Разом з генералом Радомиром Путником Степанович успішно провів мобілізацію в рядах сербської армії.
 
У часи [[Перша світова війна|Першої світової]] у [[Битва біля Цери|Битві біля Цери]] армія під командуванням Степановича вщент розбила австро-угорські війська 21 дивізіону 8-го корпусу. За успішне командування Степанович був підвищений до рангу фельдмаршала[[фельдмаршал]]а ({{lang-sr|вoјвода}}). СтепановичУ досяг незначних тактичних результатівБитві на СалонікськомуДрині фронтіСтепанович приуспішно наступівідбив вкілька квітніатак, 1917а року.також Протезумів рішучийзахистити переломМачву у(історичну положенніобласть наСербії) фронтівід буватаки досягнутий в результаті наступу союзників, який розпочавсяавстро-угорських 15 вересня 1918 рокувійськ. НаУ кінець[[Битва операціїбіля болгарськіКолубари|Битві військабіля іКолубар]] 112 німецька армія булиСтепановича розбиті,розбила 5-у і 296-у вересняармію Болгарськеавстрійського царствофельдцейхмейстера капітулювалоОскара іПотіорека, відкривсязавдяки шляхчому длябув остаточногозвільнений звільнення СербіїБелград.
 
Також Степанович досяг незначних тактичних результатів на Салонікському фронті при наступі в квітні 1917 року. Проте рішучий перелом у положенні на фронті був досягнутий в результаті наступу союзників, який розпочався [[15 вересня]] [[1918]] року. На кінець операції болгарські війська і 11-а німецька армія були розбиті, і 29 вересня [[Болгарське царство]] капітулювало і відкрився шлях для остаточного звільнення Сербії.
У Битві на Дрині Степанович успішно відбив кілька атак, а також зумів захистити Мачву (історичну область Сербії) від атаки австро-угорських військ. У Битві біля Колубар 2-а армія Степановича розбила 5-у і 6-у армію австрійського фельдцейхмейстера Оскара Потіорека, завдяки чому був звільнений Белград. Під час Сербсько-болгарської війни у Битві при Добро Поле Степанович здобув значні успіхи: його військо, спираючись на підтримку британських і французьких військ, звільнила Сербію за два тижні до кінця війни.
 
=== Післявоєнний період ===
[[Файл:Stepa Stepanovic monument in Kumodraz.jpg|міні|праворуч|200пкс|Пам'ятник Степановичу у рідному селі]]
Після відставки Степанович проводив більшу частину часу зі своїми онуками в місті Чачак. Під час політичної кризи 1924 року король Югославії [[Олександр I Карагеоргієвич]] запропонував йому мандат на формування нового уряду, але Степанович відмовився від пропозиції по причині погіршення стану здоров'я. В середині 1928-го року хвороба прикувала Степановича до ліжка. [[29 квітня]] [[1929]] року Степанович помер. На похороні були присутні сам король Олександр I Карагеоргієвич, члени королівської сім'ї, офіцерський корпус, товариші, делегації союзних країн, сімей, сербський патріарх Димитрій і тисячі громадян.
 
На його честь названо багато вулиць Новогоу Саду[[Новий Сад|Новому Саді]], Белграда[[Белград]]і, КрагуєвацяКрагуєваці, Чачака[[Чачак|Чачаці]], а також поставлено пам'ятники в рідному селі та інших містах.
== Нагороди ==
}} {{ref-sr}}
{{refend}}
 
[[Категорія:Кавалери ордена Таковського хреста]]
[[Категорія:Кавалери ордена Святого Савви]]
[[Категорія:Кавалери Ордена Лазні]]
[[Категорія:Офіцери ордена Почесного легіону]]
[[Категорія:Кавалери Ордена «За видатні заслуги» (Велика Британія)]]
[[Категорія:Кавалери ордена Святого Георгія]]
[[Категорія:Кавалери ордена Святого Станіслава 1 ступеня]]
[[Категорія:Кавалери Великого хреста ордена Спасителя]]
13 731

редагування