Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
}}
'''Степа Степанович''' ({{lang-sr|Степа Степановић}}; {{н}} {{ДН|11|3|1814|28|2}}, [[Кумодраж]] (передмістя [[Белград]]а), [[Князівство Сербія]] — {{пом}} [[27 квітня]] [[1929]], [[Чачак]], [[Королівство Югославія]]) — військовий діяч, видатний сербський полководець, фельдмаршал. Учасник [[Перша сербсько-турецька війна (1876—1877)|Першої сербсько-турецької війни]], [[Друга сербсько-турецька війна (1877-1878)|Другої сербсько-турецької війни]], [[Сербсько-болгарська війна|Сербсько-болгарської війни]], [[Перша Балканська війна|Першої Балканської війни]], [[Друга Балканська війна|Другої Балканської війни]], [[Перша світова війна|Першої світової війни]]. Двічі міністр оборони Королівства Сербія (з 30 березня 1908 по 23 грудня 1908, а також з 24 лютого 1911 по 22 травня 1912).
 
У Битві під Кумановим (Сербсько-турецька війна) був командиром батальйону, полку, бригади, дивізії і тимчасовим виконувачем обов'язків начальника Генерального штабу. Під час Першої Балканської війни (1912-1913) Степа Степанович командував 2-ю армією. Під час Другої Балканської війни армія під командуванням Степановича захищала стратегічно важливе місто Пірот.
 
У часи Першої світової війни тимчасово виконував обов'язки начальника Генерального штабу у період вістуності Радомира Путника, успішно провів мобілізацію в рядах сербської армії. У [[Битва біля Цери|Битві біля Цери]] армія під командуванням Степановича вщент розбила австро-угорські війська 21 дивізіону 8-го корпусу. За успішне командування Степанович був підвищений до рангу фельдмаршала ({{lang-sr|вoјвода}}).
 
У Битві на Дрині Степанович успішно відбив кілька атак, а також зумів захистити Мачву (історичну область Сербії) від атаки австро-угорських військ. У Битві біля Колубар 2-а армія Степановича розбила 5-у і 6-у армію австрійського фельдцейхмейстера Оскара Потіорека, завдяки чому був звільнений Белград. Під час Сербсько-болгарської війни у Битві при Добро Поле Степанович здобув значні успіхи: його військо, спираючись на підтримку британських і французьких військ, звільнила Сербію за два тижні до кінця війни.
 
У часи Першої світової війни Степанович досяг незначних тактичних результатів на Салонікському фронті при наступі в квітні 1917 року. Проте рішучий перелом у положенні на фронті був досягнутий в результаті наступу союзників, який розпочався 15 вересня 1918 року. На кінець операції болгарські війська і 11-а німецька армія були розбиті, і 29 вересня Болгарське царство капітулювало і відкрився шлях для остаточного звільнення Сербії.
 
== Біографічні відомості ==
=== Дитинство і освітаюність ===
Степа Степанович народився 11 березня (за юліанським календарем — 28 лютого) 1856 року в передмісті Белграда (село Кумодраж) в сім'ї Івана і Радожки Степанович (в дівоцтві Ніколич). Він був третім сином і четвертою дитиною в сім'ї. Назвали його на честь діда Степи, від якого виникло сімейне прізвище. Існує дві версії про походження його сім'ї.
 
У вересні 1875-го року Степанович разом з усіма курсантами отримав звання капрала, а у травні 1876 року — отримав звання сержанта. У червні 1876 року у період Першої сербсько-турецької війни весь клас отримує сержантське звання і відправляється на фронт.
 
=== Участь у війнах ===
=== Перша сербсько-турецька війна ===
14 травня 1876 Степанович прибуває до Крагуєваця. Його підпорядковано до Шумадійської дивізії під командуванням полковника Любомира Узун-Мірковича. Його завдання полягало в тому, щоб в терміновому порядку передавати накази командирам. Шумадійська дивізія входила до складу основної частини армії Моравії, але пізніше вона була поділена на декілька батальйонів. Степановича було згодом призначено командувачем одним з батальйонів.
 
13 лютого 1877 року Степа Степанович був підвищений у званні піхотного лейтенанта і призначений командиром третього взводу третього батальйону постійної армії.
 
=== Друга сербсько-турецька війна ===
У Другій сербсько-турецької війни Степа Степанович брав участь в завоюванні Пірота. Під командуванням генерала Йована Белімарковича було сформовано спеціальний загін з 300 відібраних солдатів, командиром якого було призначено Степановича. В ніч з 26 на 27 вересня 1877 року загін Степановича атакував лівий фланг Нісора. Вранці 27 вересня почався загальний наступ на Нісор,який закінчився взяттям міста. За успіх при взятті Пірота Степанович був нагороджений орденом Святого Станіслава III ступеня.
 
3 грудня 1877 року Шумадійська дивізія почала рухатися від Пірота до Ниша крізь важкопрохідну місцевість у горах. 23 січня 1878 року сербське командування дало наказ штурмувати османів і звільнити місто Вранє. Бій за Вранє офіційно почався 26 січня: батальйон Степановича перейшов на ліву сторону річки Морава і атакував османів. Битва закінчилася 31 січня перемогою сербської армії.
 
=== Мирний час ===
Після війни Степанович закінчив своє навчання, яке було перерване Першою сербсько-турецькою війною. , завершивши їх всього 1880. У вересні 1880, після закінчення артилерійського училища, він попросився про переведення до Крагуєваця. Там його спочатку було призначено командувачем 2-ї роти 3-ї батальйону сербської армії., а пізніше 1-ї роти того ж батальйону.
 
1 вересня 1882 року Степановича підвищено у ранзі до піхотного лейтенанта, і переведено до Ужице, де він залишався до 13 лютого 1883 року. Після повернення до Крагуєваця він був призначений військовим ад'ютантом в Шумадійський піхотний полку. У період до початку та після Сербсько-болгарської війни він викладав військові дисципліни у першій гімназії Крагуєваця.
 
29 червня 1907 року Степанович підвищенний в званні до генерала. 12 квітня 1908 року був сформований новий уряд і Степанович стає міністром оборони. У жовтні 1908 року після анексії Боснії пройшли масові демонстрації людей, на яких громадяни вимагали оголосити війну Австро-Угорщині. Степанович попереджав про те, що країна не готова до ще однієї війни. Його заява виклика бурхливу критику в країні. Пізніше він був звільнений із займаної посади.
=== Сербсько-болгарська війна ===
 
На початку березня 1911 року Степановича знову призначили міністром оборони. Сербія разом з іншими балканськими країнами створила Балканський союз. Разом з генералом Радомиром Путником Степанович успішно провів мобілізацію в рядах сербської армії.
 
У часи Першої світової війниу [[Битва біля Цери|Битві біля Цери]] армія під командуванням Степановича вщент розбила австро-угорські війська 21 дивізіону 8-го корпусу. За успішне командування Степанович був підвищений до рангу фельдмаршала ({{lang-sr|вoјвода}}). Степанович досяг незначних тактичних результатів на Салонікському фронті при наступі в квітні 1917 року. Проте рішучий перелом у положенні на фронті був досягнутий в результаті наступу союзників, який розпочався 15 вересня 1918 року. На кінець операції болгарські війська і 11-а німецька армія були розбиті, і 29 вересня Болгарське царство капітулювало і відкрився шлях для остаточного звільнення Сербії.
 
У Битві на Дрині Степанович успішно відбив кілька атак, а також зумів захистити Мачву (історичну область Сербії) від атаки австро-угорських військ. У Битві біля Колубар 2-а армія Степановича розбила 5-у і 6-у армію австрійського фельдцейхмейстера Оскара Потіорека, завдяки чому був звільнений Белград. Під час Сербсько-болгарської війни у Битві при Добро Поле Степанович здобув значні успіхи: його військо, спираючись на підтримку британських і французьких військ, звільнила Сербію за два тижні до кінця війни.
 
=== Післявоєнний період ===
Після відставки Степанович проводив більшу частину часу зі своїми онуками в місті Чачак. Під час політичної кризи 1924 року король Югославії Олександр I Карагеоргієвич запропонував йому мандат на формування нового уряду, але Степанович відмовився від пропозиції по причині погіршення стану здоров'я. В середині 1928-го року хвороба прикувала Степановича до ліжка. 29 квітня 1929 року Степанович помер. На похороні були присутні король Олександр I Карагеоргієвич, члени королівської сім'ї, офіцерський корпус, товариші, делегації союзних країн, сімей, сербський патріарх Димитрій і тисячі громадян.
 
На його честь названо багато вулиць Нового Саду, Белграда, Крагуєваця, Чачака, поставлено пам'ятники в рідному селі та інших містах.
== Нагороди ==
{| class="wikitable"
|- style="background:#ccf; text-align:center;"
| colspan=2 |'''Сербські ордени'''
|-
|{{ribbon devices|ribbon=Order of the Karađorđe's Star with Swords rib.png|width=60}}
|Орден Зірки Карагеоргія, Лицар Великого Хреста
|-
|{{ribbon devices|ribbon=Order of the Karađorđe's Star with Swords rib.png|width=60}}
|Орден Зірки Карагеоргія, Кавалер
|-
|{{ribbon devices|ribbon=Order of the Karađorđe's Star with Swords rib.png|width=60}}
|Орден Зірки Карагеоргія, Командор
|-
|{{ribbon devices|ribbon=Order of the White Eagle War Merit ribbon sm.png|width=60}}
|Орден Білого Орла, Командор
|-
|{{ribbon devices|ribbon=Order of the Cross of Takovo (Serbia) - ribbon bar.png|width=60}}
|Орден Таківського Хреста, Лицар
|-
|{{ribbon devices|ribbon=Order of the Cross of Takovo (Serbia) - ribbon bar.png|width=60}}
|Орден Таківського Хреста, Командор
|-
|{{ribbon devices|ribbon=Order of the Cross of Takovo (Serbia) - ribbon bar.png|width=60}}
|Орден Таківського Хреста, Кавалер
|- style="background:#ccf; text-align:center;"
| colspan=2 |'''Сербські медалі'''
|-
|{{ribbon devices|ribbon=Bravery_Medal,1912_gold_rib.png|width=60}}
|Медаль за відвагу, золото
|-
|{{ribbon devices|ribbon=Bravery_Medal,1912_gold_rib.png|width=60}}
|Медаль за відвагу, срібло
|-
|{{ribbon devices|ribbon=Noribbon.svg|width=60}}
|Пам'ятна медаль короля Петра І Карагеоргієвича
|-
|{{ribbon devices|ribbon=Noribbon.svg|width=60}}
|Пам'ятна медаль сербсько-турецької війни
|-
|{{ribbon devices|ribbon=Croix Croix du Mérite ordre de Malte ecclésiastiques.PNG|width=60}}
|Пам'ятна медаль сербсько-болгарської війни
|-
|{{ribbon devices|ribbon=Military Merit medal 1883 rib.gif|width=60}}
|Медаль за військову доблесть
|-
|{{ribbon devices|ribbon=Noribbon.svg|width=60}}
|Пам'ятна медаль Першої Балканської війни
|-
|{{ribbon devices|ribbon=Commemorative Medal of the second Balkan War,1913 rib.png|width=60}}
|Пам'ятна медаль Другої Балканської війни
|-
|{{ribbon devices|ribbon=Commemorative_Cross_for_the_Great_War_,_1920_rib.png|width=60}}
|Пам'ятна медаль Першої світової війни
|-
|{{ribbon devices|ribbon=Commemorative_Medal_of_the_Albanian_Campaign,1920_rib.png|width=60}}
|Албанська пам'ятна медаль
|- style="background:#ccf; text-align:center;"
| colspan=2 |'''Міжнародні нагороди'''
|-
|{{ribbon devices|ribbon=Legion Honneur Officier ribbon.svg|width=60}}
|[[Орден Почесного легіону]], Офіцер (Франція)
|-
|{{ribbon devices|ribbon=GRE Order Redeemer 1Class.png|width=60}}
|[[Орден Спасителя]], Лицар Великого Хреста ([[Греція]])
|-
|{{ribbon devices|ribbon=Cavaliere di Gran Croce OCI Kingdom BAR.svg|width=60}}
|[[Орден Корони Італії]], Лицар Великого Хреста ([[Італія]])
|-
|{{ribbon devices|ribbon=ME Order of Danilo I Knight Grand Cross BAR.svg|width=60}}
|[[Орден князя Данила I]], Лицар Великого Хреста ([[Чорногорія]])
|-
|{{ribbon devices|ribbon=POL Krzyz Komandorski z Gwiazda Orderu Sw Stanislawa BAR.png|width=60}}
|Орден Святого Станіслава, Лицар Великого Хреста ([[Росія]])
|-
|{{ribbon devices|ribbon=RUS Order św. Stanisława (baretka).svg|width=60}}
|Орден Святого Станіслава, Командор (Росія)
|-
|{{ribbon devices|ribbon=OrderStGeorge4cl rib.png|width=60}}
|[[Орден Святого Георгія (Російська імперія)|Орден Святого Георгія]], IV ступінь (Росія)
|-
|{{ribbon devices|ribbon=Order of the Bath (ribbon).svg|width=60}}
|[[Орден Лазні]], Лицар (Велика Британія)
|-
|{{ribbon devices|ribbon=Order of the Bath (ribbon).svg|width=60}}
|[[Орден Лазні]], Кавалер (Велика Британія)
|-
|{{ribbon devices|ribbon=Noribbon.svg|width=60}}
|Медаль Обіліча (Чорногорія)
|-
|{{ribbon devices|ribbon=Dso-ribbon.png|width=60}}
|[[Орден «За видатні заслуги» (Великобританія)|Орден «За видатні заслуги»]] (Велика Британія)
|}
13 731

редагування