Димитрій (патріарх Сербії): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
SOMBot (обговорення | внесок) м більше не розпізнається як ізольована |
Немає опису редагування |
||
Рядок 7:
| ширина портрету =300px
| підпис =
| титул = Архієпископ Печський, Митрополит
| церква = [[Сербська православна церква]]
| періодпочаток = [[12 листопада]] [[1920]]
Рядок 17:
| освіта =
| дата смерті = 6.4.1930
| місце смерті = [[
| прийняття чернецтва =
| сан =
Рядок 24:
}}
'''Патріарх Димитрій''' ({{lang-sr|Патријарх Димитрије}}, у світі '''Димитріє Павлович''', {{lang-sr|Димитрије Павловић}}; {{ДатаНародження|28|10|1846|16}} — [[6 квітня]] [[1930]]) — [[єпископ]] [[Сербська православна церква|Сербської Православної церкви]]; від [[12 листопада]] [[1920]] — Архієпископ Печський, Митрополит
== Життєпис ==
Навчався у Пожареваці, у Великому Селі.
1868 у
Рукопокладений в диякона, потім у 1870 покладений у пресвітера.
1882 – професор
8 листопада 1884 [[Хіротонія]] у єпископа Нишського.
Рядок 41:
Після смерті митрополита [[Михаїл (Йованович)|Михаїла]], повертається до Сербії, де стає єпископом шабачко-вальєвським.
У 1905 після смерті сербського митрополита Інокентія був обраний митрополитом Сербії. Його повний титул був «архієпископ
Під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] перебував спочатку в [[Албанія|Албанії]], а потім на [[Керкіра|Корфу]], незважаючи на вимогу влади [[Королівство Сербія|Сербії]], аби він залишався у Сербії (ті архієреї, що залишилися у Сербії були інтерновані окупаційною адміністрацією)<ref>[[:sr:Сава Вуковић|Сава Вукович]]. ''Српски јерарси од деветог до двадесетог века'', Евро Београд, Унирекс Подгорица, Каленић Крагујевац, 1996, стор. 163.</ref>).
Після завершення війни усі сербські православні єпархії знову опинилися в одній державі. У травні 1919 сербські єпископи на соборі у
30 жовтня (12 листопада) 1920 архієрейським собором у [[Сремські Карловці|Сремських Карлівцях]] обраний Патріархом Сербії; інтронізація здійснена 31 жовтня 1920.
Рядок 54:
1921 – запросив до Сербії Вище російське церковне керівництво за кордоном та надав російським архієреям свою резиденцію у Сремських Карловцях. 3 (16 березня) 1922 [[Тихон (патріарх Московський)|Патріарх Тихон]] офіційно подякував Димитрію за те, що той надав притулок російським архієреям. 8 – 20 листопада (за старим календарем) 1921 за допомоги Сербської Церкви у Сремських Карловцях відбувся Всезакордонний російський церковний збір, потім перейменований у Собор (у сучасній літературі часто йменується Першим все закордонним церковним Собором) на якому була організована [[Російська православна церква закордоном]].
[[8 червня]] [[1922]] Патріарх у соборній церкві
Димитрій схвалив основні принципи і підтримав роботу «Християнської національної спілки», що ставила за мету духовне відродження сербського народу. У 1927 (до 500-річчя від дня смерті [[Стефан Лазаревич|Стефана Лазаревича]]) здійснив спробу його канонізації, однак цю ініціативу не підтримав архієрейський собор.
Рядок 62:
Димитрій займався також підготовкою богослужебної літератури – за його участі був упорядкований та виданий Хілендарський типікон Святого Сави.
Помер [[6 квітня]] [[1930]] у
== Примітки ==
| |||