Відмінності між версіями «Синдикат»

Ніяких змін в розмірі ,  2 роки тому
Синдикування виробництва охопило також основні галузі легкої та харчової промисловості. Найбільшим у харчовій індустрії став заснований ще 1887&nbsp;р. у Києві, з ініціативи українських підприємців, синдикат цукрозаводчиків «Цукор». Уже на початку своєї діяльності він об'єднував 171 завод (із 219 діючих) і понад 90&nbsp;% усього виробництва галузі. У 1892—1893 pp. синдикат об'єднував 203 цукрових заводи, або 92&nbsp;% усіх цукрових підприємств країни. Це об'єднання цукрозаводчиків увійшло в історію як одна з перших і найбільших промислових монополій не лише України, а й усієї Російської імперії. Згодом синдикат став однією з перших у світі державно-монополістичних організацій<ref name=":0" />.
 
=== Місце держави у регулюванні діяльностидіяльності ===
Російський уряд намагався протистояти зростанню синдикатів лише у тих випадках, коли синдикати зачіпали державні інтереси. Так уряд поборював, наприклад, «Продвугілля», коли цей синдикат підвищував ціни для державних залізниць, інколи&nbsp;— [[Синдикат цукрозаводчиків]] і соляний синдикат в Україні (він існував таємно і знижував ціни в боротьбі проти уральських солеварень, що зменшувало прибутки держави з акцизу). У більшості випадків російський уряд дозволяв утворення синдикатів. Антимонопольне законодавство обмежувалося лише ст. 913 і 1180 «Свода законов Российской Империи», які передбачували кари за штучне підвищення цін на «товари першої необхідності», але ці закони застосовувалися рідко, зокрема через дуже поширену корупцію в урядових та судових колах.
 
Анонімний користувач