Адани: відмінності між версіями

'''Адани, атани, едайн''' (від синд. Edain - Другий Народ) - у [[Легендаріум|легендаріумі]] [[Джон Роналд Руел Толкін|Дж. Р. Р. Толкіна]] ельфійська назва людей. У Валінорі назва поширювалась на всіх людей. Проте у [[Белеріанд|Белеріанді]] аданами називали лише три народи ельфодрузів, що першими прийшли в край у дні Довгого Миру. Адани перейняли від елдарів багато їх ремесел, мистецтв та знань і тому за рівнем розвитку значно перевершували інших людей, що жили по той бік [[Перелік географічних об'єктів Середзем'я|Еред - Луін]]. Після Війни Гніву, в якій адани (а вірніше залишки трьох народів що вціліли у війнах проти [[Мелькор|Моргота]]) бились на боці Сил Заходу, їм було даровано острів Еленна, де вони заснували королівство [[Нуменор]]. Ці народи були відомі за іменами своїх вождів: Беора Старого, Гадора Золотоволосого та галадіни - названий також на честь жінки - воїна Галет.

'''Народ Беора''' - перше плем 'я людей, що перетнули [[Перелік географічних об'єктів Середзем'я|Еред - Луін]] і увійшли в [[Белеріанд|Оссіріанд]], де були знайдені королем Нарготронда Фінродом Фелагундом. Це були високі, статні й темноволосі люди, що розмовляли мовою [[таліска]], котра походила від говірки темних ельфів - [[Ельфи (Середзем'я)|аварів]], які залишились на сході Середзем 'я. Згодом народ Беора перейшов на [[Синдарин|синдарін]].

Відомо лише, що Беор відповів королю ельфів:<blockquote>- Темрява стелиться позаду нас, але ми відвернулись од неї, не бажаючи повертатися туди навіть подумки. Серця покликали нас на Захід, і ми вірили, що знайдемо там Світло<ref>{{Cite book|title=Сильмариліон - Розділ 17. Про прихід людей на Захід|last=Толкін|first=Дж. Р. Р.|year=2008|publisher="Астролябія"|location=Львів|pages=139.|language=укр.|isbn=978 - 966 - 8657 - 24 - 5.}}</ref>.</blockquote>Пізніше ельдари говорили, що [[Моргот]] та його поплічники відшукали в [[Перелік географічних об'єктів Середзем'я|Гілдоріені]] [[Люди (Середзем'я)|людей]], що пробудились після появи [[Легенда Толкіна Про Сонце і Місяць|Сонця]] на небі, і звабили їх на бік Зла. Втім, три племені аданів та народ Бора зі [[Східняни|східнян]] згодом відкинули владу Моргота і перейшли на бік Світла, а народ Улфанга Чорного зі [[Східняни|східнян]] залишився на боці Темряви, хоч на словах тривалий час служив [[Сини Феанора|синам Феанора]].

Мешканці Оссіріанду Зелені Ельфи або [[Ельфи (Середзем'я)|нандори]] були дуже незадоволені появою людей з народу Беора, що з`явились на їхніх землях і вирубували ліси, тому вони заявили [[Фінрод|Фінроду Фелагунду]], що коли він не виведе прибульців з краю, то вони підуть на них війною і виженуть їх назад за [[Перелік географічних об'єктів Середзем'я|Сині Гори]].

Згодом, по мірі того як до Східного Белеріанду прибували інші племена людей, народ Беора цілими родинами переселявся далі і врешті оселився в краї Ладрос, розташованому у володіннях Аегнора сина Верховного короля нолдор [[Фінарфін|Фінарфіна]] на сході гірської країни Дортоніон, вкритої сосновими лісами.

Інша частина народу, розчарувавшись у Світлі Заходу, бо валари жили у краї за морями, куди смертним ступати заборонено, а Белеріанд перебував під постійною загрозою захоплення з боку Володаря Темряви, повернулась за Сині Гори і відійшла далеко на південь, ставши одними з предків народів [[Гарад|Гараду]]. Це були люди під проводом Берега.

Беор Старий прожив дев 'яносто три роки з яких сорок чотири вірою і правдою служив [[Фінрод Фелагунд|Фінроду Фелагунду]] і добровільно відійшов з життя.

Барен мав сина Борона, в якого в свою чергу був син Боромир, що став вождем народу і правителем Ладросу, васалом [[Аегнор|Аегнора]] сина [[Фінарфін|Фінарфіна]]. Після Боромира вождем став Брегор, що мав синів Барагіра та Бреголаса, що став вождем краю. Барагір мав сина Берена, а в Бреголаса була дочка Ріан, що стала матір 'ю [[Туор|Туора]].

В час життя шостого покоління аданів сталась битва Раптового Полум 'я - [[Дагор Браголлах]], внаслідок якої [[Фінарфін]] та його сини загинули, а їх королівство впало під ударами полчищ Моргота. Бреголас та більшість його війська загинули разом із синами Фінарфіна, а Барагір бився біля Сіріонового Проходу. Завдяки відважності людей Барагіра від загибелі було врятовано короля Фінрода Фелагунда та більшість його війська, що потрапили в оточення. В нагороду Фінрод подарував йому свій перстень, що згодом став родинною реліквією його нащадків.

[[Белеріанд|Дортоніон]] потрапив у володіння [[Мелькор|Моргота]] і став називатись [[Белеріанд|Таур - ну - Фуін]] - Ліс під Ночетінню, оскільки він став темним і густим і в ньому оселились лихі потвори. Чоловіки народу Беора на чолі з Барагіром залишились у краї, а жінки та діти народу Беора на чолі з дружиною Барагіра Емелдір Мужньосердою (вона б радше залишилась разом зі своїм чоловіком та сином Береном) зі зброєю прорвались крізь гори Еред - Горгорот і дістались лісу [[Белеріанд|Бретіль]], де частину з них прихистили галадіни, а частина відійшла у [[Белеріанд|Дор - Ломін]] - землі народу Гадора (серед них була і Морвен Елезвен, що стала дружиною [[Гурін|Гуріна]] і матір' ю [[Турін Турамбар|Туріна Турамбара ]]). Ті що лишились вели партизанську війну проти [[Орки (Середзем'я)|орків]] та інших лихих почвар якими командував слуга [[Мелькор|Моргота]] [[Саурон]]. Зрештою вони всі загинули крімсина Барагіра [[Берен|Берена]] Однорукого. Народ Беора був розсіяний і разом з рештками інших народів аданів поволі відступав до гирла Сіріону і острова Балар. Після Війни Гніву нащадки народу Беора оселились на заході [[Нуменор|Нуменору]] в краї Андустар. Саме від них походять вірні нуменорці, що пережили загибель острова і заснували [[Арнор]] та [[Гондор]].

Другий народ людей, що дістався Белеріанду. Через ворожість до них [[Ельфи (Середзем'я)|нандорів]] (Зелених Ельфів) вони швидко покинули [[Белеріанд|Оссіріанд]] і оселились у Таргеліоні яким правив [[Сини Феанора|син Феанора Карантір]]. Вони говорили іншою відмінною від народів Беора і Гадора. Спершу галадіни не мали єдиного вождя, кожен їх рід жив своїм власним життям. Так тривало доки Моргот потайки не надіслав у Таргеліон орків, що напали на людей з цього народу, тоді чоловік на ім 'я Галдад зібрав усіх сміливців і укріпив частоколом землю між Аскаром та Геліоном. Там вони тримали облогу орків. Під час вилазки Галдад загинув у бою разом із своїм сином Галдаром, що намагався врятувати батькове тіло з бійні. Тоді людей згуртувала дочка Галдада Галет і тримала оборону тиждень, і коли орки вже прорвались

крізь частокіл, з півночі раптово надійшли ельфи під проводом Карантіра, що загнали орків у ріки. Потому вцілілі галадіни зібрали те що лишилося після розорення їхніх домівок і відійшли у Естолад і тривалий час жили там. Галет всю решту свого життя правила народом і елдари стали називати галадінів народом Галет. Згодом галадіни рушили далі на захід і, обійшовши [[Доріат]] з півночі, дістались Брітіаху. Більша їх частина під проводом Галет оселилась у [[Белеріанд|Бретільському Лісі]] між Тейгліном та Сіріоном, а решта оселились вільними хуторами у землях Талат - Дірнену і жили там доки після Битви Незліченних Сліз - [[Нірноет Арноедіат]] орки, що стали заходити надто далеко на південь не спалили їх садиби. При цьому загинули майже всі чоловіки, але жінки та діти врятувались, відійшовши в Бретіль.

Галет заміж не вийшла і після її смерті народом став правити син її брата Галдара Галдан. Галет поховали в серці лісу в кургані Тур - Галета, Могильний Пагорб Володарки, Гауз - ен - Арвен на синдаріні. Син Галдана Галмір, що правив народом Галет після смерті батька, разом з Белегом Міцнолуким розбили [[Орки (Середзем'я)|орків]], які після Битви Раптового Полум 'я - [[Дагор Браголлах]] прорвались крізь Сіріонів Прохід. Також при Галмірові галадіни прихистили більшість з народу Беора, що відійшли з захопленого Морготом Ладросу.

Син Галміра Галдір одружився на доньці Гадора Золотоволосого з Дор - Ломіну, поліг у Битві Незліченних Сліз - Нірнает - Арноедіад при відступі галадінів з військом Фінгона через піски Анфаугліт. Вцілілі воїни народу Галет на чолі з сином Галдіра Гандіром, що став новим вождем. Гандір загинув у бою з орками, що напали на Ліс Бретіль і народ Галет був змушений відійти в лісову гущавину. Син Гандіра Брандір у дитинстві став кульгавим і тому не міг бути воїном. У центрі лісу на пагорбі Амон - Обел звів він укріплене поселення Ефель - Брандір і покладався більше на утаємниченість ніж на ратні подвиги. В час його правління у Бретілі з 'явився Турін син Гуріна, що прийняв ім 'я Турамбар - Володар Судьби. Тут він став керувати обороною від [[Орки (Середзем'я)|орків]]. З появою в Бретілі Ніенор Брандір закохався в неї. Після перемоги Туріна Турамбара над драконом Глаурунгом і самогубства Ніенор Нініель Брандір був убитий Туріним.

Після Брандіра вождем галадінів став Гарданг нащадок Гундара брата Галдіра. Коли в [[Белеріанд|Бретіль]] прийшов Гурін Таліон Гарданг, що не любив дім Гадора, наніс образу Гуріну і той у гніві запустив у нього табуреткою. Гуріна ув 'язнили, але двоюрідний брат Гарданга Мантор на Народних Зборах встав на його захист, розповівши про отруту підмішану в їжу Гуріна з наказу Гарданга. Обурений народ повстав і спалив Дім Вождів, убивши Гарданга. У громадянській війні загинула більшість галадінів і серед них всі нащадки Галдада. Чи були в них нові вожді невідомо.

Після загибелі [[Доріат|Доріату]] народ Галет був змушений переселитись на південь до дельти Сіріону. Подальша доля цього племені невідома: після Війни Гніву лише декілька галадінів переселились до [[Нуменор|Нуменору]], про інших легенди не говорять.

Третій народ людей, що прийшов у [[Белеріанд]]. Це були високі, сильні і войовничі люди, з рудим волоссям, що як і народ Беора говорили мовою таліска. Першим вождем цих людей був Марах. Цей народ першим вирушив на захід, але через свою багаточисельність і розрізненість родів, люди народу Беора і галадіни дісталися швидше. Будучи прекрасно згуртованими вони вступили в Оссіріанд і [[Ельфи (Середзем'я)|нандори]], що вороже зустріли два інших народи аданів, не посміли нападати на них. Дізнавшись, що його родичі з народу Беора живуть в Естоладі, Марах разом зі своїми людьми дійшли до них і між обома племенами запанувала дружба.

Старший син Мараха Малах, разом із багатьма людьми, пішов на службу до короля [[Фінголрфін|Фінголрфіна]] і тривалий час жив у [[Белеріанд|Гітлумі]], перейнявши ельфійську мову і отримавши ім 'я Арадан. Коли народ Беора переселився в Дортоніон, люди Мараха на чолі з Магором сином Арадана пройшли долиною Сіріону на захід Белеріанду і тривалий час жили в долинах на південь від Еред - Ветрін. Один з онуків Марах Амлах син Імлаха разом з Берегом з народу Беора були серед тих хто хотів повернутись назад в [[Еріадор]], але, після того як один з шпигунів [[Мелькор|Моргота]], прийнявши вигляд Амлаха, заявив про те що елдари нібито змагають до панування в Середзем 'ї, чим пробудили гнів орків та інших підземних створінь; він розкаявся і поклявся боротись з [[Мелькор|Морготом]] до кінця свого життя. Далі він пішов до Маезроса.

Правнук Мараха Арадана Гадор Золотоволосий з юних літ служив королю [[Фінголфін|Фінголфіну]] і отримав від нього у володіння край [[Белеріанд|Дор - Ломін]] на півдні [[Белеріанд|Гітлуму]]. Рід Гадора був наймогутнішим серед Трьох Домів аданів. Вожді розмовляли ельфійською мовою, але не забували і власної мови від якої походив нуменорський адунаік, що, в свою чергу, дав початок весторну.

Гадор мав синів Галдора та Гундора; у Галдора були сини [[Гуор]] і [[Гурін]]; а в Гуріна - син [[Турін ТупамбарТурамбар]], що переміг праотця Драконів [[Глаурунг Урулокі|Глаурунга Урулокі]].

Після [[Дагор - Браголлах]] (Битва Раптового Полум`я) у [[Белеріанд|Дор - Ломін]] прийшла частина втікачів з народу Беора, серед них була Морвен Елезвен, що вийшла заміж за Гуріна і стала матір 'ю Туріна і його сестри [[Ніенор Нініель]].

У [[Нірнаед - Арноедіад]] (Битва Незліченних Сліз) загинули [[Гуор]] та все дор - ломінське військо, а [[Гурін]] потрапив у полон і був доставлений до Моргота, де гордо відкинув його слова про свою велич та всемогутність. За це Моргот прокляв родину [[Гурін|Гуріна]] і звелів відвести його на вершину [[Тангородрим|Тангородриму]], де його посадили в кам 'яне крісло і залишив його там дивитись морготовими очима і чути його вухами як здійсниться його прокляття. Після загибелі [[Турін|Туріна]] і [[Ніенор]] [[Мелькор|Моргот]] звелів відпустити Гуріна, щоб той міг пересвідчитись як здійснилося його прокляття.

Після [[Нірноед - Арноедіад]] королівство [[Фінгон|Фінгона]] впало і [[Белеріанд|Гітлум]] був захоплений прислужниками [[Мелькор|Моргота]], котрий віддав ці землі [[Східняни|східнянам]] з народу [[Східняни|Улфанга Чорного]], що зрадили [[синів Феанора]] під час битви і заборонив їм виходити за межі краю. Так відплатив Моргот їм за підступний удар у спину елдарам і аданам. Оскільки майже всі чоловіки народу Гадора від 18 до 60 років загинули в битві, східняни взяли в рабство старих, жінок та дітей, всіляко грабуючи і знущаючись з них. Рабства уникли лише родина Гуріна, оскільки східняни не наважились зачепити Морвен, яку вважали відьмою, що знається з Білими Демонами (тобто [[Ельфи (Середзем'я)|ельфами]]) та удова [[Гуор|Гуора]] [[Ріан]], що стала матір 'ю [[Туор|Туора]], котру переховували ельфи [[Белеріанд|Мітріму]], яким до пори вдалось відстояти свою свободу.

У [[Війна Гніву|Війні Гніву]] люди народу Гадора разом з іншими аданами бились на боці Сил Заходу. Більша частина їх відпливла до Еленни і склала більшість населення [[Нуменор|Нуменору]]. Якщо переважна більшість нащадків народу Беора лишились вірними [[Ельфи (Середзем'я)|елдарам]], [[Валар|валарам]] і [[Еру Ілуватар|Еру]], то більшість нащадків народу Гадора з часом склали партію людей короля, котрі схилились до Зла і згинули разом із островом, крім тих що переселились в [[Умбар]] і стали чорними нуменорцями. Проте невелика частина народу Гадора лишилась у [[Середзем'я|Середзем 'ї]] і відійшла на північ до [[Рованіон|Рованіону]], де стала родоначальниками народів Півночі від яких походять [[рогірими]].

Нащадки аданів, що стали нуменорцями отримали назву дунадани або [[дунедайн]] (люди Заходу) і мали значно більшу тривалість життя ніж інші люди [[Середзем'я|Середзем 'я]].