Гоміндан: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
MobyVan (обговорення | внесок) м →Північний період: боротьба проти Імперії: replaced: в якості → як за допомогою AWB |
→Північний період: боротьба проти Імперії: редагування |
||
Рядок 7:
Гоміньдан було утворено незабаром після [[Сіньхайська революція|Сіньхайської революції]], яка поклала край володарюванню маньчжурської [[Династія Цін|династії Цін]] (з 1644) та цілковито імперському періоду китайської історії (з 221 до н. е.).
[[Файл:Sun Yat Sen in San Francisco.png|міні|ліворуч|Сунь Ятсен 孫中山 (1866—1925)]]
Ідеологом і організатором Гоміньдану був доктор [[Сунь Ятсен]], прихильник китайської націоналістичної ідеї,
Гоміньдан було засновано 25 серпня [[1912]] в [[Пекін]]і, зусиллями Революційного альянсу та кількох дрібних революційних партій, щоб брати участь у національних виборах. Сунь Ятсена було обрано на голову партії, а [[Хуан Сін]] 黃興 (Huang Xing, 1874—1916) став його заступником. Найвпливовішим членом партії був третій старшинством партієць, [[Сун Цзяожень]] 宋教仁 (Song Jiaoren, 1882—1913), що забезпечив масову підтримку партії з боку аристократії та купців,
Президент Юань Шикай ігнорував парламент, а в [[1913]] році, за таємним наказом президента, Цзяоженя було вбито. У липні 1913 року члени Гоміньдану під проводом Сунь Ятсена влаштували Другу революцію, що по суті була погано спланованим збройним повстанням проти Юань Шикая. Повстання було придушено, а в листопаді президент Юань Шикай оголосив партію Гоміньдан поза законом. Багато членів партії були змушені шукати політичного притулку в Японії. На початку [[1914]] року парламент був скасований, а в грудні [[1915]] Юань Шикай оголосив себе імператором.
У 1914 році, перебуваючи в Японії, Сунь Ятсен заснував Китайську революційну партію, але багато хто з його старих товаришів, включаючи Хуан Сіна, [[Чень Цзюнмін]]а 陳炯明 (1878—1933), [[Ху Ханьмінь|Ху Ханьміня]] 胡漢民 (1879—1936) і [[Ван Цзінвей|Ван Цзінвея]] 汪精衛 (1883—1944, див. нижче), відмовилися приєднатися до нього і не підтримали його намір підняти чергове збройне повстання проти Юань Шикая. Нові члени Китайської революційної партії повинні були складати присягу на вірність самому Сунь
=== Південний період: співпраця з Комінтерном ===
[[Файл:Borodin in Nanchang.jpg|міні|М. М. Бородін у Наньчані, 1926.]]
Сунь Ятсен повернувся до Китаю в [[1917]] році та заснував у [[Кантон]]і власний уряд, проте незабаром був вигнаний і змушений тікати до Шанхаю. 10 жовтня [[1919]] він відродив свою партію, але тепер назвав її «'''Китайський''' Гоміньдан» 中國 國民黨 (стара організація носила ім'я просто «Гоміньдан»). У [[1920]] році Сунь Ятсену
Радянські радники допомогли націоналістам з навчанням агітаторів, а в [[1923]] році один
Після смерті Сунь Ятсена в [[1925]] році політичне керівництво партією переходить до представника лівого крила Ван Цзінвея та
=== Об'єднання Китаю, розрив
У 1926—1927 рр.. Чан Кайши очолив [[Північний похід]], що призвело до завершення ери мілітаристів, і об'єднав Китай під владою Гоміньдана. Чан Кайши став головнокомандувачем Національно-революційної армії. За фінансової та кадрової підтримки з боку СРСР, Чан Кайши за дев'ять місяців зумів завоювати південну частину Китаю. У квітні [[1927]] року, після різанини червоної гвардії у Шанхаї, стався остаточний розрив між Гоміньданом і комуністами. Націоналістичний уряд, який на той час перемістився в Ухань,
Спочатку Гоміньдан сповідувала принципи, близькі до американського федералізму та захищала незалежність провінцій. Однак після зближення з СРСР політичні цілі змінилися. Тепер ідеалом стала централізована однопартійна держава з єдиною ідеологією. Навколо образу Сунь Ятсена був сформований справжній культ. Комуністи були витіснені з південного та центрального Китаю у рідконаселені гірські регіони. Із 86 тисяч солдатів лише 20 тисяч змогли витримати перехід в 10 тисяч км до провінції Шеньсі (див. [[Великий похід]] китайських комуністів). Тим часом сили Гоміньдану, із допомогою радників з Німеччини, продовжували атакувати відступаючих комуністів. Ця політика продовжувалася аж до японського вторгнення.
Рядок 31:
(поширити)
[[Чжан Сюелян]] (1901—2001) вважав, що японці є серйознішою загрозою, ніж комуністи. Він узяв Чан Кайши в заручники під час [[Сіаньський інцидент|Сіаньского інциденту]] в [[1937]] році і змусив його піти на союз з КПК заради перемоги над завойовниками.
[[Файл:Chang Shueliang.jpg|міні|Чжан Сюелян у 1928 році]]
Під час правління [[Чан Кайши]] у Гоміньдані почалася небачена корупція. Для вирішення політичних завдань Гоміньдан вдавався до послуг кримінальних злочинців. Так у квітні [[1927]] за допомогою [[Ду Юешен]]а, голови Зеленої банди, націоналісти організували різанину шанхайських робітників. Під час війни з Японією постійно виникали конфлікти з США, які постачали матеріальну допомогу китайським військам. Американський президент Трумен писав, що «всі ці Чани, Куни і Суни - суцільні злодії», які привласнили військове майно на 750 мільйонів доларів США.
Гоміньдан не цурався тактики [[терор]]у проти комуністів та
Після поразки Японії війна між комуністами і Гоміньданом відродилася з новою силою. Армія комуністів швидко зростала — в основному завдяки декільком прорахункам діючого уряду. Після демобілізації багато солдатів залишилися без діла, тому охоче приєднувалися до комуністів заради харчового пайка. Крім того, в країні панувала гіперінфляція. У спробі її приборкати уряд у серпні [[1948]] року заборонив приватним особам володіти золотом, сріблом і іноземною валютою. Цінності вилучалися, а натомість населення отримувало паперові «золоті сертифікати», які через 10 місяців зовсім знецінилися. Результатом стало масове невдоволення.
Рядок 48:
Під час перебування на Тайвані Гоміньдан став найбагатшою політичною партією у світі. Свого часу її власність оцінювалася за різними даними від 2,6 до 10 мільярдів доларів США. Однак після 2000 р. почалася ліквідація цих активів.
Після закінчення громадянської війни деякі підконтрольні Гоміньданом військові формування відступили з Сичуані та Юннані на суміжну територію Бірми, де довго контролювали частину території Золотого трикутника. Їхня більша частина була знищена або самостійно евакуювалася на Тайвань на початку [[1961]], коли бірманці пустили до себе НВАК для проведення операцій з зачищення території. Однак до
Під час громадянської війни деяка частина членів партії перейшли на бік комуністів, увійшовши до складу прокомуністичного «Єдиного фронту» у вигляді так званого Революційного комітету Гоміньдана. Ця організація існує в КНР і понині.
|