Петриків (Тернопільський район): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 116:
Проте археологічні дослідження свідчать про те, що ще 15 тисяч років тому на території сучасного села жили [[кроманьйонці]]. Влітку [[1995]] року львівський історик Микола Бандрівський під час розкопок відкрив більше 50 поховань 1 тис. років до н. е. Знахідки належать до [[Висоцька культура|висоцької культури]], яка існувала наприкінці бронзової і на початку залізної доби у межиріччі [[Збруч]]а і [[Західний Буг|Західного Бугу]]. Серед знахідок також унікальне поховання, у якому жінка обіймає чоловіка. В могильниках було знайдено велику кількість браслетів, посуду, підвісок, а також бронзову бритву з [[Північна Італія|Північної Італії]].
Сучасне село Петриків відоме з архівних документів 1458 року. У 15 столітті село було заселене по одній з центральних вулиць з десятком будинків і з площею в центрі поселення, де нині побудована церква. Першим власником села Петриків з 1469 року був шляхтич [[Баворовські|Баворовський]]. Від 1547 власником села стає [[Ян-Амор Тарновський]]. Після його смерті Тернопіль і придбані ним околиці залишаються у власності його родичів ще близько 100 років (також пов'язаних з Тарновськими шлюбом родами; зокрема, [[15 січня]] [[1569]] року на з'їзді шляхти в [[Люблін]]і князь [[Іван-Януш Острозький]] отримав правом доживоття села [[Пронятин]], [[Кутківці (Тернопіль)|Кутківці]] та Петриків у Теребовельському повіті.<ref>''Lewicki K.'' Ks. Ostrogscy w służbie Rzplitej // Rocznik wołyński. — Równe, 1938. — S. 36 (прим.) {{ref-pl}}</ref>).
Газифікація села розпочалася у 1967 році.
| |||