Після [[ІІІ Універсал|проголошення]] [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]] конфронтація між [[Українська Центральна Рада|Українською Центральною Радою]] та [[Рада народних комісарів Росії|Радою народних комісарів Росії]] швидко наростала. Більшовики Києва вели агітацію проти українського уряду. Вони сформували Київський військово-революційний комітет на чолі з росіяниномкиянином-більшовиком [[П'ятаков Юрій Леонідович|Георгієм П'ятаковим]], що розпочав підготовку до збройного повстання проти Центральної ради<ref name="Рибалка">< /ref>. Комітет покладався на більшовизовані частини [[Російська імператорська армія|регулярної армії]] та загони [[червона гвардія|червоної гвардії]], дислоковані ув Києві. Повстання було намічене на ранок {{OldStyleDate|12|грудня|1917|30|листопада}} року. Використовуючи сценарій [[жовтневий переворот|жовтневого перевороту]] в [[Петроград]]і, планувалося захопити мости через [[Дніпро]], [[завод «Арсенал»]], [[Київський вокзал]] і телеграф. Повстання мусило успішно завершитися до відкриття [[Всеукраїнський з'їзд рад (Київ)|Всеукраїнського з'їзду рад]] в Києві, рішеннями якого більшовики сподівалися закріпити свою владу<ref name="Рибалка">[http://www-history.univer.kharkov.ua/old/e-library/kalinichenko_textbook/Kalinichenko_1.5.htm Політика та діяльність Центральної Ради] // Калініченко В. В., Рибалка І. К., 2004.</ref>.
Напередодні повстання Комітет передав Центральній Раді ультиматум, вимагаючи передати керівництво в Україні більшовикам. Український уряд завчасно довідався про підготовку заколоту й виявив більшовицькі осередки у військових частинах. Увечері {{OldStyleDate|11|грудня||29|листопада}} [[Сердюцька дивізія|1-аша українська сердюцька дивізія]] під командуванням [[Капкан Юрій Євгенович|Юрія Капкана]] оточила і на ранок наступного дня [[роззброєння|роззброїла]] 7сім тисяч вояків, що збиралися повстати<ref name="Савченко"></ref>. Це були 3-й і 5-й авіаційні [[полк]]и, понтонний і телеграфний [[батальйон]]и, 1-аша запасна гірнича батарея і 4чотири артилерійські [[батарея|батареї]], червона гвардія «Арсеналу» й інших заводів. Більшовики за ніч втратили цілу армію, що мала 10 [[батарея|батарей]], 200 [[кулемет]]ів, 2 [[броньовик]]а, 6 [[літак]]ів, 5 млн [[набої]]в<ref name="Савченко">[http://militera.lib.ru/h/savchenko_va/01.html Глава первая. Первая война большевиков против Украинской Народной Республики (декабрь 1917 — февраль 1918)] // Савченко В. А., 2006.</ref><ref name="Рибалка"></ref>. Роззброєні солдати-[[росіяни]] були відправлені до Росії на ешелонах під охороною українських військ. Солдати-[[українці]], що збиралися брати участь ву більшовицькому заколоті, були [[демобілізація|демобілізовані]]<ref name="Рибалка"></ref><ref name="Савченко"></ref>.
Майже одночасно з цим з [[Південно-Західний фронт Першої світової війни|Південно-Західного фронту]] на Київ рушив збільшовизований [[2-й гвардійський корпус]] під проводом [[Євгенія Бош|Євгенії Бош]]. Український уряд наказав розібрати залізничні колії, блокувати ключові станції та роззброювати підозрілі військові частини. ВУ районі [[Жмеринка|Жмеринки]] більшовицький корпус перехопив 14-тисячний [[1-й український корпус]] [[генерал-лейтенант]]а [[Павло Скоропадський|Павла Скоропадського]]<ref name="Савченко"></ref>, командувача усіма військами [[Правобережна Україна|Правобережної України]] чисельністю у 20 тисяч вояків та 77 гармат. Більшовицькі сили було роззброєно і відправлено до Росії. Роззброєння інших частин проходило в 10десяти містах України. Ще в 4чотирьох містах були розпущені місцеві ради за підготовку до повстання<ref name="Савченко"></ref>.
СамостійнаСамостійницька політика Центральної Ради та протидія більшовикам загострили відносини ізз керівництвом Радянської Росії. {{OldStyleDate|17|грудня|1917|4|}} року воно надіслало [[Ультиматум Ради народних комісарів Українській Центральній Раді|ультиматум українському уряду]], що став приводом для розгортання [[українсько-радянська війна|українсько-радянської війни]].
