Вікіпедія

Тимошенко Степан Прокопович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 49:
Позбавлений роботи та засобів до життя, розуміючи загрозу більшовицької окупації, С.Тимошенко у 1920 році приймає пропозицію очолити кафедру опору матеріалів у Загребському політехнічному інституті ([[Югославія]]).
 
Навесні 1922 року отримує запрошення на роботу від однієї з американських фірм у місті [[Філадельфія]], яка займається усуненням вібрацій і зрівноважуванням машин. Після довгих роздумів приймає пропозицію і виїжджає до [[США]]. Невдовзіразом переходитьз надружиною роботуі науковогомолодшою консультантадонькою відомоїМариною. фірмиСтарші "Вестінгауз"(Westinghouseдіти ElectricАнна Corporation,і EastГригорій Pittsburg).залишаються Ув 1927Берліні, роціщоб С.Тимошенкоза повертаєтьсяпорадою добатька викладацькоїотримати роботиґрунтовну наосвіту посадіу професораБерлінському таполітехнічному завідувача кафедри з дослідницької роботиінституті.
▼
З 1923 до 1927 - науковий консультант компанії "Вестингауз". Організував секцію механіки при Американському товаристві інженерів-механіків (1927). В 1927-1936 - професор Мічиганського університету; 1936-1943 -завідувач кафедри механіки, 1943-1960 -професор кафедри механіки Стенфордського університету (Каліфорнія).
 
Невдовзі переходить на роботу наукового консультанта відомої фірми "Вестінгауз"(Westinghouse Electric Corporation, East Pittsburg). У цей період публікує дві монографії: «Прикладна теорія пружності», «Проблеми вібрації в інженерній науці».
[[1922]] р. переїхав до [[США]]. У [[1923]]—[[1927]] рр. — науковий консультант компанії «Вестінгауз».
 
У [[1927]]—[[1936]] рр. — [[професор]] Мічиганського, з [[1936]] р. — Стенфордського університетів (Каліфорнія, Палоу Альтоу).
 
У 1927 році С.Тимошенко повертається до викладацької роботи на посаді завідувача кафедри з дослідницької роботи Мічиганського університету. Читає лекції та працює з докторантами. При цьому він не полишає контактів з компанією "Вестінгауз". Щоліта відвідує Європу, де зустрічається зі своїми колегами з інших університетів. Під час роботи в Мічиганському університеті С.Тимошенко організував Відділ прикладної механіки при Американському товаристві інженерів-механіків (ASME), започаткував видання журналу «Прикладна механіка», заснував щонедільний семінар з теоретичної та прикладної механіки, видав фундаментальні праці «Опір матеріалів» (два томи, 1930), «Теорія пружності» (1933), «Теорія стійкості» (1936). Надзвичайно популярною стала заснована ним при університеті у 1929 року літня школа прикладної механіки для інженерів, викладачів університетів і технічних шкіл США.
▲
У 1936 року С.Тимошенко переїжджає до Палоу Альтоу (Palo Alto), де на запрошення адміністрації Стенфордського універстету (Каліфорнія) очолює кафедру механіки. Там він продовжує заняття з докторантами, читає лекції з механіки та статики споруд, тонких пластин та оболонок, історії опору матеріалів. У 1940 році його обирають дійсним членом Національної академії наук США.
З 1943 до 1960 року він працює на посаді професора кафедри механіки Стенфордського університету. За період роботи в Стенфордському університеті публікує ґрунтовні монографії: «Теорія пластинок і оболонок» (1940), «Статика споруд» (1945), «Вища динаміка» (1948), «Історія опору матеріалів» (1953).
 
==Науковий доробок==
 
ВідомийСтепан Тимошенко відомий фундаментальними працями з [[опір матеріалів|опору матеріалів]], [[теорія пружності|теорії пружності]] та [[коливання|коливань]] в інженерній справі. Найзначніші наукові досягнення — розроблення ефективних варіаційних методів теорії пружності та застосування їх до розв’язання складних інженерних завдань. Основоположник школи технічної механіки в США.
 
Основні напрями наукової роботи -— фундаментальні розробки і подальший розвиток актуальних проблем механіки твердого тіла: міцності, стійкості й коливання механічних систем, будівельної механіки і теорії споруд. Його наукові праці стали основою розвитку багатьох напрямів механіки. Особливо великий внесок ним зроблений у розвиток прикладної теорії пружності, теорії стійкості пружних, оболонкових і пластинчатих систем, у тому числі підкріплених ребрами жорсткості. Важливими є дослідження щодо згинання, кручення, коливання та удару сучасних інженерних конструкцій. РозвВін розв'язав задачу щодо концентрації напружень поблизу отворів, міцності залізних рейок. З урахуванням новітніх досягнень науки і техніки виконав фундаментальні розробки з опору матеріалів, прикладної теорії пружності і теорії коливань, які вип18-12-2007явипереджали свій час і знайшли повне практичне використання у створенні сучасної авіаційно-космічної техніки, інженерних споруд та кораблебудуванні. Поряд з точним розв'язанням актуальних задач з теорії стійкості тонкостінних лружнихпружних систем використовуєвикористовував розроблений ним загальний метод, широко відомий як енергетичний, або як метод Тимошенка.
 
Автор понад 150 наукових праць.
Рядок 70:
==Міжнародне визнання==
 
Наукові досягнення С.П.Тимошенка було визнано у всьому світі. Його обрано членом академій наук багатьох країн: Української (1918), СРСР (1928), Польської (1935), Французької (1939), Американської (1940), Італійської (1948)академій наук; почесним членом Лондонського королівського товариства (1944). Почесні звання доктора наук (honoris causa) йому присвоїли Лехайський університет (США, 1938), Мічиганський університет (1938), Цюріхський вищий технічний університет (1947), Болонський університет (1954), Загребська політехніка (1956), Туринська політехніка (1960).
Член Польської, Французької, Американської (з 1940), Італійської АН, Королівського наукового товариства у Лондоні. Іноземний член АН СРСР.Лауреат найвищих американських академічних наукових нагород в галузі механіки, Лондонського королівського наукового товариства, удостоєний Міжнародної медалі імені Ватта.▼
 
Заслуги С.Тимошенка були відзначені різноманітними преміями та нагородами: премією ім.Д.І.Журавського (1911), премією ім. Салова від Міністерства шляхів сполучення Росії (1915), медаллю ім.Ворчестера Ріда Вагнера (1935) від Американського товариства інженерів механіків (ASME), медаллю ім. Ламме від Американського товариства інженерної освіти (ASEE),
У 1951 році адміністрація Стенфордського університету назвала ім'ям С.Тимошенка Лабораторію інженерної механіки. У 1957 році Відділом прикладної механіки Американського товариства інженерів-механіків (ASME)"на честь Степана П.Тимошенка, всесвітньовідомого авторитета в галузі прикладної механіки, і пошанування його внеску як автора і вчителя" була заснована медаль ім. Тимошенка. Нею щорічно нагороджують науковців за визначні досягнення в галузі прикладної механіки. Першим її номінантом у рік заснування був Степан Тимошенко. Його іменем названий Інститут механіки Національної Академії України. У 1998 році в Україні випущена поштова марка присвячена пам'яті С.Тимошенка. ▼
▲Член Польської, Французької, Американської (з 1940), Італійської АН, Королівського наукового товариства у Лондоні. Іноземний член АН СРСР.Лауреат найвищих американських академічних наукових нагород в галузі механіки, Лондонського королівського наукового товариства, удостоєний Міжнародної медалі імені Ватта.
 
▲У 1951 році адміністрація Стенфордського університету назвала ім'ям С.Тимошенка Лабораторію інженерної механіки. У 1957 році Відділом прикладної механіки Американського товариства інженерів-механіків (ASME) "на честь Степана П.Тимошенка, всесвітньовідомого авторитета в галузі прикладної механіки, і пошанування його внеску як автора і вчителя" була заснована медаль ім. Степана Тимошенка. Нею щорічно нагороджують науковців за визначні досягнення в галузі прикладної механіки. Першим її номінантомотримав у рік заснування був Степан Тимошенко. з Йоготаким іменемобгрунтуванням: названий"За Інститутбезцінний механікивнесок Національноїі Академіїособистий України.приклад Уяк 1998лідер роцінової вери Україніу випущенаприкладній поштова марка присвячена пам'яті С.Тимошенкамеханіці".
 
Його іменем названий Інститут механіки Національної Академії України. У Києві на будинку, де він мешкав,(вул. Гоголівська, 23) встановлена меморіальна дошка з його портретом, а на території Київської політехніки — пам'ятник. У 1998 році в Україні випущена поштова марка присвячена пам'яті С.Тимошенка.
 
 
Рядок 79 ⟶ 84:
У 1944 році Степан Тимошенко вийшов на пенсію, проте продовжував викладати в Стенфордському університеті, мешкаючи у Палоу Альтоу в Каліфорнії. У 1946 році відійшла з життя його дружина.
З 1960 року замешкав у Вуперталі (ФРН) у своєї доньки Ганни Степанівни Гельцельт-Тимошенко. Там і помер на 94-му році життя 29 травня 1972 року. Похований біля дружини в Пало Альто в Каліфорнії (США).
В 1958 г. Т. приехал на родину, где посетил Киев, Харьков, Москву, Ленинград, с волнением и интересом осматривал учебные заведения, где когда-то делал первые научные работы и организовывал эксперименты. Трогательной была встреча в Ленинграде со старым товарищем - основателем и директором Института полупроводников АН СССР академиком А.Ф.Иоффе. В 1967 г. ученый вновь посетил родные места, побывав на этот раз, кроме Киева, Москвы, Ленинграда, в городе своего детства - Ромнах.
 
С.П.Тимошенко двічі приїжджав в Україну (1959, 1964). Він видав цікаву книгу споминів. Багато досліджень вченого стали класичними.
Ему и самому это было интересно, и летом 1958 г. Тимошенко едет повидать родные края. Он побывал в Киеве, Харькове и Москве, оттуда направился в Ленинград. С большим волнением ходил по зданиям Института железнодорожного транспорта и Политехнического института, где когда-то прошли его студенческие годы и началась научно-исследовательская работа, посетил Институт полупроводников АН СССР, основателем и бессменным директором которого был друг его детства Абрам Федорович Иоффе.
Еще одну поездку в СССР Тимошенко совершил в 1967 г. На этот раз 89-летний Степан Прокофьевич не скрывал, что хочет попрощаться с родиной. Его отвезли в Ромны, где он побывал в школе, размещавшейся в здании бывшего реального училища. В Москве и Ленинграде прошли его встречи с учеными.
 
==Основні публікації==▼
 
▲==Основні публікації==
Основні вітчизняні видання наукових праць: "Курс опору матеріалів" (1911-1931; 11 видань), "Курс теорії пружності" (1909), "Прикладна теорія пружності" (1930), "Стійкість пружних систем" (1946, 1955), "Стійкість стрижнів, пластин і оболонок" (1970), "Теорія коливань в Інженерній справі" (1931-1934), "Пластинки та оболонки" (1948-1963).
* ''Applied Elasticity'', with J. M. Lessells, D. Van Nostrand Company, 1925
* ''Vibration Problems in Engineering'', D. Van Nostrand Company, 1st Ed. 1928, 2nd Ed. 1937, 3rd Ed. 1955 (with D. H. Young)
Рядок 105 ⟶ 115:
* Грабовський С. Генії проти ідіотів: Алгоритми української історії. — К.: ВД "Стилос", 2008. — 352 с.
* [http://www.nap.edu/books/0309032873/html/322.html Biographical Memoirs about Stephen P. Timoshenko (machine-read extracts)]. The [[National Academies Press]] ([[United States National Academy of Sciences|National Academy of Sciences]])
* http://www.ukrop.com/ua/encyclopaedia/100names/6094.html
 
* http://www.nbuv.gov.ua/people/tymoshenko.html
* [[Абліцов Віталій Григорович|Віталій Абліцов]] «Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті» – К.: КИТ, 2007. - 436 с.
* http://www.asme.org/Governance/Honors/SocietyAwards/Timoshenko_Medal.cfm
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Тимошенко_Степан_Прокопович