Вікіпедія

Зарницька Єфросинія Пилипівна: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
доповнення
Рядок 1:
{{Актор
| ім'я = Зарницька Єфросинія Пилипівна Зарницька
| жінка = так
| оригінал імені =
Рядок 15:
| дата_смерті = 30.6.1936
| місце_смерті = [[Первомайськ (Миколаївська область)|Первомайськ]], [[Миколаївська область]]
| громадянство = {{RUSold}}<br/> {{URS}}
| підданство =
| національність =
Рядок 36:
}}
 
'''Єфроси́нія Пили́півна Зарни́цька''', (''Єфросиніясправжнє Пилипівнапрізвище Азгуріді'';'Азгурі́ді''' ({{ДН|16|2|1867|4}}, [[Одеса]]&nbsp;— {{ДС|30|6|1936}}, [[Первомайськ (Миколаївська область)]])&nbsp;— українська театральна [[актриса]], співачка ([[мецо-сопрано]]).
 
== Життєпис ==
== Дитинство і юнацькі роки ==▼
Народилася 1867 року в м.&nbsp;[[Одеса|Одесі]] у родині тютюнового негоціанта, грека за походженням, Філіпа Азгуріді. Мати актриси, Каліона Феліксівна Азгуріді, у дівоцтві Клодницька, походила з польської шляхти.
Народилася 1867 року в м.&nbsp;[[Одеса|Одесі]] у родині негоціанта. Дитячі та юнацькі роки Є.&nbsp;Азгуріді проводила у родинному маєтку у селі [[Катеринка (село)|Катеринівці]] тодішньої [[Херсонська губернія|Херсонської губернії]] (тепер це [[Первомайський район (Миколаївська область)|Первомайський район]] [[Миколаївська область|Миколаївської області]]). Майбутня актриса брала участь у хорі, з великим успіхом виступала в аматорських виставах. Під час однієї з таких вистав аматорського гуртка [[Новоукраїнка|Новоукраїнки]]<ref>[http://elib.nplu.org/view.html?id=2131 М.&nbsp;Йосипенко. Зарницька Є. П. (1867–1936)&nbsp;// Театр: орган Упр. у справах мистецтв при РНК УСРР.&nbsp;— К.: Мистецтво, 1936&nbsp;— №&nbsp;1.&nbsp;— 1936.&nbsp;— с.&nbsp;71]</ref>, улітку 1888 року, Єфросинію побачив [[Кропивницький Марко Лукич|М.&nbsp;Кропивницький]], який шукав талановиту молодь для своєї нової трупи. Молода аматорка вразила прославленого актора і режисера своїм голосом, грою, вмінням триматися на сцені. Він запропонував їй роботу у своїй трупі, пророкуючи в найближчому майбутньому стати зіркою української сцени.▼
 
▲=== Дитинство і юнацькі роки ===
== Сценічний шлях ==▼
Дитячі та юнацькі роки Є.&nbsp;Азгуріді проводила у родинному маєтку у селі [[Катеринка (село)|Катеринівці]] [[Кам'яномостівська волость|Кам'яномостівської волості]] [[Ананьївський повіт|Ананьївського повіту]] [[Херсонська губернія|Херсонської губернії]] (тепер це [[Первомайський район (Миколаївська область)|Первомайський район]] [[Миколаївська область|Миколаївської області]]). На духовне формування майбутньої актриси благотворний вплив справляла атмосфера добропорядності, що панувала в родині її тітки, материної сестри М.&nbsp;Ф.&nbsp;Михайловської. Тітчин чоловік, сільський священник Григорій Михайловський, був освіченою людиною. Він прищеплював Зіні (таке було ім'я ЗарницькоЇ в родинному колі) любов до мистецтва, сам грав на музичних інструментах, очолював церковний хор. У родині Михайловських розмовляли виключно [[Українська мова|українською мовою]].
Є.&nbsp;Азгуріді почала свій сценічний шлях під псевдонімом Зарницька у новосформованій трупі М.&nbsp;Кропивницького 26 січня 1889&nbsp;р. в [[Катеринослав]]і. Нову трупу М.&nbsp;Кропивницький створив з талановитої творчої молоді. До складу трупи періодично вступали і уже прославлені на той час майстри національної сцени, спостереження за грою яких (або гра у партнерстві) сприяли професіональному зростанню початківців. Постійне розширення М.&nbsp;Кропивницьким репертуару Зарницької (різнопланові ролі у різножанрових виставах) та гра артистки у партнерстві з учителем удосконалюють її професійну майстерність. Вже наприкінці 1891 року М.&nbsp;Кропивницький назве Зарницьку не просто артисткою, а митцем.▼
 
Виховувалася Єфросинія Азгуріді у зразковому одеському пансіонаті пані Гептнер, переходячи з класу до класу з нагородою. Маючи з дитинства потяг до музики, вона, здобувши освіту, вступила до Одеської музичної школи Товариства витончених мистецтв при [[директор]]і [[барон]]і Каульбарсі. Школу закінчила з відзнакою, отримавши похвальний лист та срібну медаль. Голос Єфросинії на випускному екзамені зачарував голову училищної ради архієрея Димитрія настільки, що він благословив її і нагородив нотами з власноручним надписом на них. Та смерть батька стала перешкодою подальшій кар'єрі співачки.
Зарницька грає ролі Наталки («Наталка Полтавка» [[Котляревський Іван Петрович|І.&nbsp;Котляревського]]), Прісіньки («Шельменко-денщик» [[Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович|Г.&nbsp;Квітки-Основ'яненка]]), Галі («Назар Стодоля» [[Шевченко Тарас Григорович|Т.&nbsp;Шевченка]]), Галі («Гаркуша» [[Стороженко Олекса Петрович|О.&nbsp;Стороженка]]), Олени («Не ходи, Грицю, на вечорниці» [[Александров Володимир Степанович|В.&nbsp;Александрова]]), Кулини («Чорноморці» [[Старицький Михайло Петрович|М.&nbsp;Старицького]]-[[Лисенко Микола Віталійович|М.&nbsp;Лисенка]]), Горпини, Вусті («Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка», «За двома зайцями» М.&nbsp;Старицького), Ярини, Оришки («Невольник», «Пошились у дурні» М.&nbsp;Кропивницького) та інші. Гастролі трупи М.&nbsp;Кропивницького у Катеринославі, Єлисаветграді, Харкові, Петербурзі, Тифлісі, Москві, Варшаві та багатьох інших містах супроводжувалися схвальними відгуками на гру актриси у пресі.▼
 
У 1886 році Єфросинія Азгуріді складає іспит на звання домашньої вчительки при Одеському випробувальному комітеті.
З вересня 1893 по вересень 1894&nbsp;рр. Зарницька&nbsp;— провідна актриса [[Деркач Георгій Йосипович#Трупа Деркача|трупи Г.&nbsp;Деркача]]. Своєю грою Зарницька підкорила парижан під час гастролей трупи наприкінці 1893&nbsp;— на початку 1894&nbsp;рр. у Франції. Знаменитий французький критик Ф.&nbsp;Сарсе назвав голос актриси чистим, як кришталь.▼
 
▲Народилася 1867 року в м.&nbsp;[[Одеса|Одесі]] у родині негоціанта. Дитячі та юнацькі роки Є.&nbsp;Азгуріді проводила у родинному маєтку у селі [[Катеринка (село)|Катеринівці]] тодішньої [[Херсонська губернія|Херсонської губернії]] (тепер це [[Первомайський район (Миколаївська область)|Первомайський район]] [[Миколаївська область|Миколаївської області]]). Майбутня актриса брала участь у хорі, з великим успіхом виступала в аматорських виставах. Під час однієї з таких вистав аматорського гуртка [[Новоукраїнка|Новоукраїнки]]<ref>[http://elib.nplu.org/view.html?id=2131 М.&nbsp;Йосипенко. Зарницька Є. П. (1867–19361867—1936)&nbsp;// Театр: орган Упр. у справах мистецтв при РНК УСРР.&nbsp;— К.: Мистецтво, 1936&nbsp;— №&nbsp;1.&nbsp;— 1936.&nbsp;— с.&nbsp;71]</ref>, улітку 1888 року, Єфросинію побачив [[Кропивницький Марко Лукич|М.&nbsp;Кропивницький]], який шукав талановиту молодь для своєї нової трупи. Молода аматорка вразила прославленого актора і режисера своїм голосом, грою, вмінням триматися на сцені. Він запропонував їй роботу у своїй трупі, пророкуючи в найближчому майбутньому стати зіркою української сцени.
 
▲=== Сценічний шлях ===
▲Є.&nbsp;Азгуріді почала свій сценічний шлях під псевдонімом «Зарницька» у новосформованій трупі М.&nbsp;Кропивницького 26 січня 1889&nbsp;р. в [[Катеринослав]]і. Нову трупу М.&nbsp;Кропивницький створив з талановитої творчої молоді. До складу трупи періодично вступали і уже прославлені на той час майстри національної сцени, спостереження за грою яких (або гра у партнерстві) сприяли професіональному зростанню початківців. Постійне розширення М.&nbsp;Кропивницьким репертуару Зарницької (різнопланові ролі у різножанрових виставах) та гра артистки у партнерстві з учителем удосконалюють її професійну майстерність. Вже наприкінці 1891 року М.&nbsp;Кропивницький назве Зарницьку не просто артисткою, а митцем.
 
▲Зарницька грає ролі Наталки («Наталка Полтавка» [[Котляревський Іван Петрович|І.&nbsp;Котляревського]]), Прісіньки («Шельменко-денщик» [[Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович|Г.&nbsp;Квітки-Основ'яненка]]), Галі («Назар Стодоля» [[Шевченко Тарас Григорович|Т.&nbsp;Шевченка]]), Галі («Гаркуша» [[Стороженко Олекса Петрович|О.&nbsp;Стороженка]]), Олени («Не ходи, Грицю, на вечорниці» [[Александров Володимир Степанович|В.&nbsp;Александрова]]), Кулини («Чорноморці» [[Старицький Михайло Петрович|М.&nbsp;Старицького]]-[[Лисенко Микола Віталійович|М.&nbsp;Лисенка]]), Горпини, Вусті («Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка», «За двома зайцями» М.&nbsp;Старицького), Ярини, Оришки («Невольник», «Пошились у дурні» М.&nbsp;Кропивницького) та інші. Гастролі трупи М.&nbsp;Кропивницького у Катеринославі[[Катеринослав]]і, Єлисаветграді[[Єлисаветград]]і, [[Харків|Харкові]], [[Санкт-Петербург|Петербурзі]], Тифлісі[[Тифліс]]і, [[Москва|Москві]], [[Варшава|Варшаві]] та багатьох інших містах супроводжувалися схвальними відгуками на гру актриси у пресі.
 
▲З вересня 1893 по вересень 1894&nbsp;рр. Зарницька&nbsp;— провідна актриса [[Деркач Георгій Йосипович#Трупа Деркача|трупи Г.&nbsp;Деркача]]. Своєю грою Зарницька підкорила парижан[[париж]]ан під час гастролей трупи наприкінці 1893&nbsp;— на початку 1894&nbsp;рр. у [[Франція|Франції]]. Знаменитий французький критик [[Франциск Сарсе|Ф.&nbsp;Сарсе]] назвав голос актриси чистим, як кришталь.
 
З 1894 по 1914 роки Зарницька грає у трупах О.&nbsp;Суслова і О.&nbsp;Суходольського (1894—1898&nbsp;рр.), О.&nbsp;Суслова (1898—1909&nbsp;рр.) та інших театральних трупах (1909—1914&nbsp;рр.). Учень М.&nbsp;Кропивницького, О.&nbsp;Суслов (1857—1929) пройшов біля учителя протягом чотирьох років (1888—1892) школу акторської майстерності, режисури, організаційних засад керування колективом.
 
З 1914 по 1924&nbsp;рр. Зарницька мешкала у Петрограді[[Петроград]]і, де виступала в українських виставах і була причетна до організації і відкриття у 1919 році Українського театру ім. Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка. Актриса входила до складу розпорядчої ради театру, пробувала себе у режисурі, активно працювала у напрямку подальшого розширення свого репертуару в ролях літніх жінок: Терпилиха («Наталка Полтавка» І.&nbsp;Котляревського), Фенна Степанівна («Шельменко-денщик» Г.&nbsp;Квітки-Основ'яненка), жінка Тараса («Тарас Бульба» М.&nbsp;Старицького), Гордиля («Циганка Аза» М.&nbsp;Старицького) та ін. (У 1918—1919&nbsp;рр. ім'я Зарницької зустрічається на афішах українського драматичного театру в Одесі та Миколаєві, що свідчить про її епізодичні приїзди у цей період на Україну.)
 
У 1924 році Зарницька повертається нав Україну. Разом із своїм братом, актором М.&nbsp;Клодницьким<ref>Михайло Пилипович Азгуріді (Клодницький) (бл. 1875-?)&nbsp;— артист театрів «Палас» і «Буфф» у Петрограді, 1910—1917</ref> вона організовує у с.&nbsp;Катеринівці Первомайського району Миколаївської області самодіяльний театр, якому судилося відіграти важливу роль у піднятті культури району.
 
З 1926 року Зарницька&nbsp;— актриса Українського Народного театру у Харкові (чергова реорганізація цього колективу призвела до його перейменування спочатку у Державний Народний театр, а згодом у [[Харківський червонозаводський державний український драматичний театр|Державний український Червонозаводський театр]]). Зарницька поєднує вже зіграні ролі з новими&nbsp;— Харитина («Республіка на колесах» Я.&nbsp;Мамонтова), Морочинська («Молода кров» В.Винниченка), хазяйка пансіонату («Вовчі душі» Д.&nbsp;Лондона), Софія Петрівна («Розлом» Б.&nbsp;Лавреньова), Чирвиха («Диктатура» І.&nbsp;Микитенка) та інші.
 
=== Ювілей творчої діяльності ===
З 1931 році мешкала в м.&nbsp;[[Первомайськ (Миколаївська область)|Первомайську]]. Зіграла велику роль в становленні Первомайського народного театру. Померла в 1936 році в м. Первомайську. Похована на старому Голтянському кладовищі (могила не збереглась).
7 квітня 1929 року у приміщенні Харківського Червонозаводського державного українського драматичного театру відбулося святкування 40-річного ювілею сценічної діяльності Є.&nbsp;П.&nbsp;Зарницької. До ювілею актриси театр показав виставу [[За двома зайцями (п'єса)|«За двома зайцями»]] Михайла Старицького, перероблену відповідно до вимог радянської епохи. Сама Зарницька виступила у цій виставі в ролі перекупки Лимарихи.
 
Всього за період своєї сценічної кар'єри Є.&nbsp;П.&nbsp;Зарницька виступала у 122 містах, зіграла 125 ролей українського репертуару і понад 100&nbsp;— російського.
 
=== Останні роки життя ===
Наприкінці 1931 року Є.&nbsp;П.&nbsp;Зарницька залишила велику сцену та Харків і повернулась до села Катеринівка, де знаходився будинок її матері. У селі на той час саме йшла суцільна колективізіція, будинок забрала сільська рада. Довелося переїхати у [[Первомайськ (Миколаївська область)|Первомайськ]] і оселитися у будинку своєї приятельки-вчительки. Зіграла велику роль у становленні Первомайського народного театру.
 
Померла у 1936 році від запалення нирок. Похована на старому голтянському кладовищі (могила не збереглась).
 
== Вшанування пам'яті ==
 
 
== Примітки ==
{{reflist}}
 
== ПосиланняЛітература ==
* ''Кінзерська Т. П.'' Єфросинія Зарницька: життєвий шлях та світоглядно-естетичні погляди.&nbsp;— К.: Український Центр духовної культури, 2005.
* Узбереги Божої ріки. Історичний календар Миколаївщини. Автор-упорядник Віктор Жадько.&nbsp;— К.,2003.&nbsp;— 785 с.
 
== Посилання ==
* [http://www.lib.ua-ru.net/inode/18977.html Кінзерська Тетяна Петрівна. Єфросинія Зарницька в українському театральному мистецтві]
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Зарницька_Єфросинія_Пилипівна