Кіровоградолія ТЕЦ: відмінності між версіями

|Модернізація =

|Енергоблоки =

|Генератори =

|Коефіцієнт використання встановленої потужності =

|Напрацювання технологічного обладнання =

|Кількість працівників =

|Материнська компанія =

|Дані оновлено = 29 липня 2013 року

'''ТЕЦ Кіровоградолія'''  — промислова [[теплоелектроцентраль]] виробника соняшникової олії ''ПАТ «Кіровоградолія»''. ТЕЦ покриває власні потреби підприємства у тепловій та електричній енергії. Надлишок виробленої електроенергії постачається у [[Об'єднана енергетична система України|енергомережу України]].

Початок спорудження станції відповідно до [[проект]]у розпочався у вересні [[2006]] &nbsp;р. Період спорудження продовжувався з вересня 2006 до грудня 2007 &nbsp;рр. Датою запуску проекту відповідно до проекту мав бути грудень 2007 &nbsp;р. Однак, через організаційно-технічні та [[фінанси|фінансові]] проблеми на підприємстві офіційний запуск проекту відклався до 27 квітня 2009 &nbsp;р. [[Ліцензія|Ліцензію]] на виробництво [[електроенергіяЕлектрична енергія|електричної енергії]] й постачання її в загальнодержавну мережу підприємство отримало [[15 вересня]] [[2011]] року. <ref>[http://kirovogradoliya.pat.ua/files/builders/810/emitents/487/reports_year/2012/form_full.pdf Інформація про одержані ліцензії (дозволи) на окремі види діяльності]</ref>

Виробничі потреби підприємства [[Кіровоградолія|ВАТ «Кіроворгадолія»]] включають потреби у [[пара|насиченій парі]] для [[пресування]] насіння та виробництва [[Соняшникова олія|олії]], а також потреби у електроенергії для забезпечення роботи заводського обладнання ([[прес]]ів, сушок, [[конвеєр]]ів, тощо). Для виробництва пари встановлено три котли виробництва ''ПАТ "«АК Сатер"»'' (Україна) на [[Соняшник|лушпинні]]. Четвертий котел має можливість працювати як на лушпинні, так і на [[ГазПриродний природнийгаз|природному газі]] для забезпечення на деякий час стабільної роботи паросилового господарства при тимчасовій відсутності лушпиння як [[Паливо|палива]]. Витрата газу контролюється [[Лічильник газу|лічильником газу]]. Витрата
[[Категорія:Теплоносії|теплоносія]]
([[Вода|води]]) у котлах контролюється окремо для кожного котла встановленими на лініях [[Витратомір|витратомірами-діафрагмами]]. Пара, що виробляється котлами потрапляє у [[колектор]] пари високого тиску, звідки розподіляється на [[Парова турбіна|парову турбіну]] типу ''Mv550G'' (виробник ''«PBS-Energo»'', Чехія) та технологічні потреби підприємства. Пара на технологічні потреби [[Редукування|редукується]] після колектору високого тиску до [[тиск]]у 10 [[Бар (одиниця)|бар]] та температури 198[[Градус Цельсія|°C]] і використовується на потреби екстракційного та підготовчого [[цех]]ів підприємства.

* Потужність -&nbsp;— 1,69 МВт

* Потік пари -&nbsp;— 33 [[тона|т.]]/[[Година|год]].

* Вхідний тиск -&nbsp;— 3,6 [[Паскаль (одиниця)|МПа]]

* Вихідний тиск -&nbsp;— 1,0 МПа

Для контролю теплового потенціалу пари на лінії встановлюються [[манометр]], термоперетворювач та витратомір (діафрагма). Вся інша пара з максимальними параметрами [[Тиск|Р]]=39 бар та [[Температура|Т]]=290&nbsp;°C потрапляє на [[Парова турбіна|турбіну]], що працює у [[Конденсація|конденсаційному режимі]], забезпечуючи власні потреби підприємства у електричній енергії. Перед турбіною також встановлюються манометр, термоперетворювач та витратомір для визначення [[Теплова енергія|теплового]] потенціалу пари. Відпрацьована після турбіни пара, а також частина пари з колектору високого тиску (максимальний тиск 40 бар) потрапляє у колектор середнього тиску (10 бар). Частка вторинної пари у колекторі середнього тиску використовується на технологічні потреби, інша частка скидається у вигляді конденсату в [[Атмосфера|оточуюче середовищеЗемлі|довкілля]]. На обох лініях встановлені [[Лічильник теплової енергії|теплові лічильники]], що визначають тепловий потенціал кожного потоку. Відпрацьована пара з випарника та виробництва повертається у цикл у вигляді конденсату, збираючись у конденсатозбірнику, вирбникавиробника ''«Bronsverk Heat Transfer»'' (Чехія).

Підживлення циклу живильною водою відбувається завдяки конденсату з випарника, конденсатора, частини з виробництва та зі станції хімводоочищення, що подаються до системи [[насос]]ами виробництва ''«Енергомаш»'' (Україна).

Електроенергія контролюється по двом потокам: загальновироблена та на власні потреби ТЕЦ. На обох лініях встановлено окремі [[електролічильникЛічильник електричної енергії|електролічильники]].

Вартість проекту &nbsp;— 240 &nbsp;млн. грн.<ref>[http://www.upec.ua/upload/medialibrary/ce4/Investgazeta_25.01.2012.pdf «Інвестгазета»: Відходи замість газу]</ref> Спалювання однієї тони лушпиння соняшника заощаджує 500 м³ природного газу, всього за місяць ТЕЦ використовує як паливо в середньому 5 000 тонн біомаси. Скорочення викидів ПГ протягомупродовж чотирьох років [[ВуглекислийДіоксид газвуглецю|СО2-еквівалент]]еквівалент. &nbsp;— 227 720 тонн.<ref>[http://www.informkioto.org.ua/main/ua/catalog2/item/76.htm Імплементація Кіотського протоколу]</ref>

* [http://www.seia.gov.ua/nature/doccatalog/document?id=130118 Утилізація соняшникового лушпиння для виробництва пари та електричної енергії на олійно-екстаркційному заводі ВАТ "«Кіровоградолія"»]