Війна в Афганістані (1979—1989): відмінності між версіями

[[10 грудня]] [[1979]] року [[міністр оборони СРСР]] Устинов дав усне розпорядження Генштабу розпочати готуватися до десантування елітної [[103-я повітряно-десантна дивізія (СРСР)|103-ї Вітебської дивізії]], п'яти дивізій військово-транспортної авіації, а також підвищити боєготовність двох (5-ї і 108-ї) мотострілецьких дивізій у [[Туркестанський військовий округ|Туркестанському військовому окрузі]]. Крім того, в [[Туркестанський військовий округ|ТуркВО]] і [[Середньоазіатський військовий округ|Середньоазіатському округах]] мобілізовано до армії 50 тисяч новобранців. Народне господарство передало збройним силам понад 8 тисяч [[автомобіль|автомобілів]]. Війська й техніка підтягнулися до кордону. Рішення ввести радянські війська в Афганістан ухвалили на підмосковній дачі [[Брежнєв]]а [[Суслов Михайло Андрійович|Суслов]], [[Андропов Юрій Володимирович|Андропов]], [[Устинов Дмитро Федорович|Устинов]], [[Громико Андрій Андрійович|Громико]]. Фатальне рішення було ухвалено неповним складом Політбюро. На той час Брежнєву минуло 73 роки, Суслову — 77, Андропову — 65, Устинову — 71, Громикові — 70.

 

[[Файл:Mujahideen village.JPEG|250пкс|thumb|ліворуч|Селище [[моджахед]]ів, зруйноване радянськими військами (1986)]]

Військове угруповання, яке офіційна радянська пропаганда називала винятково ''Обмеженим контингентом радянських військ'' ({{lang-ru|ОКСВ}}), опинилося безпосередньо втягнутим у громадянську війну, що розгорялася в Афганістані, і стало її активним учасником та головним збудником.