Війна в Афганістані (1979—1989): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 33:
На кінець 1970-х років в Афганістані існувало кілька політичних угрупувань — комуністів та [[ісламісти|ісламістів]].
 
=== КомуністичнийКомуністичні заколотзаколоти 1978-1979 ===
У квітні [[1978]] році комуністам [[НДПА]], завдяки допомозі радянських спецслужб, вдалося здійснити антидержавний «революційний» [[збройний заколот]] на кшалт «[[Жовтневий переворот|жовтневої революції]]» 1917, який в прокомуністичній історіографії отримав назву «[[Саурська революція]]».
Президент генерал [[Мухаммед Дауд Хан]] був скинутий і вбитий. До владий прийшов [[Нур Мухаммед Таракі]], лідер фракції «Хальк» і одночасно Генеральний секретар [[ЦК НДПА]]. Він став головою Революційної ради і прем'єр-міністром Афганістану.
 
Але потугаПотуги комуністів до радикальних суспільних перетворень зіткнулась із запеклим опором афганського [[селянство|селянства]], що не бажало коритися кабульським «реформаторам». Особливе невдоволення викликали нововведення в галузі [[землеволодіння]], [[звичаєве право|звичаєвого права]] і примусової ліквідації [[неписьменність|неписьменності]]. Скориставшись непродуманими й різкими заходами комуністичного уряду, ісламісти оголосили себе істинними захисниками мусульманських цінностей. Саме [[іслам]] об'єднав різні племена та народності в боротьбі проти кабульського режиму. [[Народно-демократична партія Афганістану]] розпочала [[репресії]] проти власного [[населення]]. Жертвами служби безпеки ([[ХАД]]) стали тисячі селян, купців, вождів племен і релігійних об'єднань. У самій партії комуністів точилися гострі суперечки щодо обраної стратегії і тактики побудови суспільства нового типу.
 
У вересні 1979 [[Нур Мухаммед Таракі]] побував з офіційним дружнім візитом в СРСР. Про розставанні в аеропорту Москви він розцілувався з Леонідом Брежнєвим, що тоді було знаком вищої довіри, дружби та взаємопорозуміння. Але за час відсутності Таракі у Кабулі там зізрів новий заколот, на чолі якого стояв молодий та честолюбивий ще більш «лівий» член ЦК НДПА [[Хафізулла Амін]], теж член фракції «хальк», один з військових керівників заколоту проти генерала Дауда. При поверненні в Кабул Таракі був заарештований і за наказом Аміна вбитий. Під соціалістичними гаслами Амін за допомогою репресій взяв курс на встановлення власної диктатури.
== Війна (1979—89) ==
 
У вересні [[1979]] року до влади в результаті палацового заколоту прийшов жорстокий тиран [[Хафізулла Амін]], репресивна політика котрого не влаштовувала основну масу афганців. У країні фактично спалахнула [[громадянська війна]], яка загрожувала самому існуванню комуністичного уряду, — і вторгнення радянських військ в Афганістан ставало неминучим. Через те, що в Кремлі [[Брежнєв]] фактично вже не міг керувати державою, ідея військового розв'язку проблеми перепала шефу [[Комітет державної безпеки СРСР|КДБ]] [[Андропов Юрій|Юрію Андропову]]. Шеф КДБ, у руках якого зосередилася виконавча влада, саме тоді ж скористався нагодою очистити «Авгієві стайні» соціалістичного табору від найодіозніших фігур, що компрометували комуністичну ідею.
== Радянське вторгнення (1979—89) ==
Хоча Хафізула Амін був ще більш лівим та прорадянським, але його лівацький курс порушував стабільність та контрольованість процесів в країні. В різних районах країни спалахнули локальні антиурядові повстання. У цих умовах Амін кілька раз офіційно просив СРСР надійслати в Афганістан радянські війська для підтримки його режиму. Керівництво КПРС не поспішало задовольнити його прохання, вони вважали заколот Аміна «контрреволюцією». Кремлівських старців на чолі з Брежнєвим також сильно дратувало те, що Амін скинув Тараки не порадившись з ними і не отримавши на це їх дозволу. В грудні 1979 голова [[КДБ]] і член Політбюро [[Ю. В. Андропов]] надійслав Л.Брежнєву листа, в якому запропонував ввести радянські війська в Афганістан, а Аміна ліквідувати та замінити на більш лояльного Бабрака Кармаля.
[[12 грудня]] [[1979]] года «комісія» Політбюро [[ЦК КПРС]] у складі [[Ю. В. Андропов]]а, [[Д. Ф. Устинов]]а, [[А. А. Громико]] та [[Пономарьов Борис Миколайович|Пономарьова]] натиснула на Брежнєва і той підписав наказ ввести радянські війська, тобто розпочати збройну агресію проти суверенної сусідньої країни.
 
[[Файл:August 1984 - captured field guns in Jaji, Paktia.jpg|thumb|250px|left|Афганські [[моджахеди]] з двома гарматами. 1984]]