Відкрити головне меню

Зміни

Привів у відповідність
[[Файл:Mata Hari 2.jpg|thumb|right|200px|[[Мата Харі]] — жінка-шпигунка.]]
 
'''Шпигу́нство''' — [[Розвідувальна діяльність|передавання або збирання з метою передавання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю, якщо ці дії вчинені іноземцем або особою без громадянства.]] (ст. 114 КК України)
 
Особа, що займається шпигунством, називається '''шпигун''' ([[староукраїнська мова|староукраїнською]] — '''шпиг''', '''шпєг'''<ref>Лист 1. До Остафея Волловича, каштеляна Троцкого (05-07.XII.1573) // Коршунаў А. Ф. ''Помнікі старажытнай беларускай пісьменнасці'' [http://starbel.narod.ru/kmita/kmita.htm]. — Мінск, 1975.</ref>).
- спричиняє або створює загрозу спричинення шкоди життєво важливим інтересам держави (повноті та своєчасності їх реалізації) у тих сферах її діяльності, де відбувається обіг секретної інформації<ref name=":0">{{Cite book|title=Кримінальна відповідальність за шпигунство|last=Шлапаченко|first=Володимир Миколайович|year=2015|publisher=Національна Академія СБ України|location=м. Київ|pages=348|language=укр.|isbn=978-966-8916-43-4}}</ref> .
 
В лінгвістичному аспекті '''''виникнення терміну''','' яким позначалась вивідування або передавання супротивнику важливої (а згодом – таємної) інформації та його потрапляння до української мови має досить цікаву історію. Слово «Spion» почало активно вживатися у військовій термінології країн Європи наприкінці XІV - початку XV століття. Утворене від німецького іменника spaher (сищик, нишпорка), родинне дієслово - spähen (підглядати, слідкувати), це слово, потрапивши до Італії перетворилося на «spione» і повернувшись до Німеччини на початку XVI століття набуло вигляду «Spion», означаючи розвідників та лазутчиків неприятеля під час війни, а їх діяльність - як «Spionage». Вже в середині XVI століття цей термін було запозичено іншими європейськими мовами, зокрема французькою (espionnage), іспанською (espionaje) та англійською (espionage), а в XVIІ столітті він починає широко використовувався і в тогочасному законодавстві Європи, звідки на початку XVIІІ століття був запозичений Петром І в російську військову термінологію та військове кримінальне законодавство, що діяло у той час і на значній території України. Так, вперше термін «шпіон» використовується у прийнятому в 1715 році «Артикулі воїнським з коротким тлумаченням», де в артикулі 124 подається і його коротке визначення – іноземний підданий, якого направили від неприятеля з метою довідатися про стан армії свого супротивника. Містив цей термін і збірник законодавства «Права, за якими судиться малоросійський народ» 1743 р., який вважається проектом першого відомого в історії Кодексу українського права. До розмовної української мови варіант цього терміну – «шпигунство» було запозичено дещо раніше – на початку XVIІ століття з польської мови, де «szpiegоvstvo» утворилось від раннього німецького варіанту (нім. spaher – пол. szpieg), тоді як російська мова успадкувала вже поширений Європою пізній німецький варіант – «Spionage» («Spion»), щоправда поєднуючи його з польською вимовою, – «шпіонство» («шпіон», «шпік»), і лише у 20-х роках ХХ століття в російському (радянському) законодавстві остаточно затверджується фонетично німецький варіант – «шпіонаж». В той же час, україномовне видання першого радянського Кримінального кодексу УСРР 1922 р., мабуть на хвилі розпочатої тоді українізації, закріпило у вітчизняному законодавстві український термін - «шпигунство», яким ми послуговуємося і дотепер [c.14] <ref name=":0" />
 
== Перші шпигуни ==
Анонімний користувач