Відкрити головне меню

Зміни

2 байти вилучено ,  2 роки тому
| Нагороди = {{Офіцер ордена «За заслуги» (Франція)}}{{Офіцер ордена Почесного легіону}}{{Командор ордена мистецтв та літератури}}
| Премії =
| Звання =
| Сайт =
}}
{{Цитата|''Шукайте завжди самі. Пробуйте і пробуйте ще раз. Робіть все не так, як я, а навпаки, а потім&nbsp;— ще раз навпаки. І головне: ніколи нікого не слухайтеся!''<ref name="Шнеерсон-1" />|30|}}
 
І якщо французька «Шістка» дала як мінімум трьох композиторів першої величини, то з «Аркейської школи» за великим рахунком вийшов тільки один великий композитор: Анрі Соге. З чотирьох соратників по школі особливо близьким йому був [[Роже Дезорм'єр]], який заразив Соге своїм захопленням французькою музикою XVII–XVIIIXVII—XVIII століть, в першу чергу [[Жан Батіст Люллі|Люллі]] і [[Жан-Філіп Рамо|Рамо]]. Це невдовзі проявилося в складеній Соге Сюїті танців для фортепіано під загальною назвою «Франсези» (за аналогією з [[полонез]]ами або [[Алеманда|алемандами]]). Творчість останніх двох років життя Еріка Саті, який раптово повернувся до мелодійної милозвучної музики «а-ля Гуно», також зіграла велику роль у формуванні музичної мови Соге, що залишився осторонь від усілякого жорсткого авангарду і формальних експериментів, характерних для музики XX століття. Можна тільки констатувати, що не Саті періоду «Гімнопедій» або балету [[Парад (балет)|«Парад»]] став творчим орієнтиром для Анрі Соге (як це було у випадку «Шістки»), а насамперед Саті часу їх особистого знайомства, 1923–19241923—1924 років, коли були написані його останні неокласичні і неоромантичні партитури «Пригоди Меркурія» і [[Франсіс Пікабіа|«Вистава відміняється»]]. Саме до цього часу належать слова Анрі Соге, котрі на довгі роки стали своєрідним маніфестом його творчого обличчя:
 
{{Цитата|''Бути сучасним&nbsp;— зовсім не означає імітувати в музиці усілякий [[механізм]] і машинізм нашої [[промисловість|промисловості]] … Ця чисто «зовнішня» сторона нашої [[цивілізація|цивілізації]] зовсім не годиться для музики. Музика повинна прагнути виразити сутність сучасної людини «зсередини» і при цьому простими, скупими і скромними засобами, як це завжди було властиве французькому мистецтву.''<ref name="Dumesnil">{{книга|автор=[[Рене Дюменіль|Dumesnil R.]]|назва=Histoire de la Musique|місце=Paris|том=5 |рік=1967|сторінки=176|}}</ref>|30|Анрі Соге, інтерв'ю журналу «Comædia», листопад 1924 року''}}
{{Цитата|''Франсіс Пуленк надзвичайно уважно стежив за виконанням своїх творів; з того, що тут написано, видно, як багато турбот і тривог коштувала йому музика при всій простоті. Її творець належав до тієї породи людей, які не прагнуть ховати свою думку в надмірно пишну оболонку і вдаватися до зовні складних прийомів письма. Простота письма у нього&nbsp;— швидше суворе виконання задуму, ніж вираження безпосередності. Саме це надає особливої цінності деяким відвертим, показовим для їх автора сторінкам…''<ref name="Пуленк-2">{{книга|автор=Франсис Пуленк.|назва= Я и мои друзья|місце=Л.|видавництво= Музыка (Ленинградское отделение) |рік=1977|сторінки=119|}}</ref>|30|''Анрі Соге, травень 1964 року, "Передмова до «Щоденника моїх пісень» Пуленка.''}}
 
Але не тільки творчий вплив «Аркейського метра» сформував композитора Анрі Соге таким, яким він став відомий. У перші два роки знайомства Ерік Саті зі свого боку зробив дуже багато, щоб допомогти молодому композитору. У 1923–19241923—1924 роках він більш ніж наполегливо рекомендував Анрі Соге майже всім головним дійовим особам артистичного Парижа: [[Дягілєв Сергій Павлович|Дягілєву]], великому меценату графу де Бомон і директору Шведського балету Рольфу де Маре<ref name="Satie-1" />.
 
{{Цитата|''Протягом декількох днів Дягілєв & я чимало говорили про «Аркейську Школу»&nbsp;— & про Вас особливо. Чи не будете Ви ласкаві прийти завтра, в п'ятницю, (не спізнитися і жодного разу не перечіпитися) до 18 год. ½ до «Готелю Континенталь», 3 рю Кастільон, де Дягілєв бажав би Вас побачити. Я Вас йому сам представлю. А після, якщо Ви вільні, ми можемо разом пообідати&nbsp;— удвох.''<ref name="Khanon-1" />|30|Ерік Саті, лист Анрі Соге, Аркей, 19 липня 1923 року''}}
 
== Біографія Анрі Соге після 1927 року ==
Після успіху балету «Кішка» Соге став модним композитором, замовлення на театральні вистави посипалися одне за іншим. За 1928–19331928—1933 роки Анрі Соге пише ще три балети: «Давид», «Ніч» і «Свята». Одночасно він працює над операми «Контрабас» (за оповіданням [[Чехов Антон Павлович|Чехова]]) і «Пармський монастир» (за романом [[Стендаль|Стендаля]]). Вокальні твори і балети, що вирізнялися витонченістю і свіжістю, остаточно зробили Анрі Соге персоною модною і бажаною в міжвоєнний паризьких салонах 1930-х років. Товариськість і люб'язність, піднесені промови і м'який гумор зробили його бажаним гостем, а його винахідливі переодягання під час балів-маскарадів увійшли в паризькі світські легенди<ref name="Satie-1" />.
 
[[Файл:Modigliani, Amedeo (1884-1920) - Ritratto di Jean Cocteau (1889-1963) - 1916.jpg|thumb|right|190px|Жан Кокто, співавтор лібрето «Поля і Віржині»]]
65 974

редагування