Штерн Ернст Романович: відмінності між версіями

'''Штерн Ернест Романович''' ([[25 червня]] 1859 р., [[Ліфляндська губернія]], [[Російська імперія]] – [[27 квітня]] [[1924]], [[Німеччина]]) – [[Історія|історик]]. [[Професор]], [[Доктор філологічних наук|доктор філології]] ([[1884]]), [[декан]] історико-філологічного факультету [[Новоросійський університет|Новоросійського Імператорського університету]] (нині – [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова]]). 

Народився [[25 червня]] [[1859]] у [[Дворяни|дворянській]] родині у маєтку Зейерсхоф [[Ліфляндська губернія|Ліфляндської губернії]]. Початкову освіту одержав у Дерптській гімназії, яку закінчив із золотою медаллю, потім слухав курс лекцій у [[Дерптський університет|Дерптському університеті]].

У 1877—1880[[1877]]—[[1880]] рр. як стипендіат Міністерства народної освіти вивчав класичні мови, історію й мистецтво в Російському семінарі з класичної філології при [[Лейпцизький університет|Лейпцігському університеті]].

У 1880—1883[[1880]]—[[1883|1883&nbsp;]]<nowiki/>рр. за пропозицією Міністерства народної освіти був прикомандирований до [[Дерптський університет|Юр'ївського (Дерптського) університуту]] для наукової підготовки до магістерського звання.

У [[1883]]&nbsp;р. після публічного захисту дисертації «{{lang-ru|Катилина и партийная борьба в Риме от 66-63 годов}}<nowiki/>», одержав ступінь [[Магістр|магістра]] класичної філології [[Тартуський університет|Дерптського університету]] й був відряджений міністерством за кордон «для вдосконалення в науках». Після повернення у [[1884]] захистив дисертацію (про спартанско-фіванське протистояння в першій половині ІV&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.), одержав ступінь [[Доктор філологічних наук|доктора філології]]. Обидві дисертації були написані й захищені німецькою мовою. Після захисту докторської дисертації призначається на посаду приват-доцента [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Імператорського Новоросійського університету]] (нині – [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова]]) по кафедрі [[Класична філологія|класичної філології]].

У [[1886]]&nbsp;р. він затверджується на посаді екстраординарного, потім ординарного професора.

З січня 1893&nbsp;р. виконує обов'язки секретаря факультету, а у вересні 1905 стає деканом історико-філологічного факультету (до 1909). Велику роль у його науковому житті зіграло [[Одеське товариство історії і старожитностей]], членом якого він став у [[1891]]; а з [[1896]] з зберігачем (тобто [[Директор|директором]]) музею товариства. Завдяки його старанням музею був переданий весь будинок, експозиція й фонди були розміщені в строго науковій системі, почалася публікація античних колекцій (наприклад, у співавторстві з О. Деревицьким та О. Павловским був виданий каталог теракот музею). Він вів інтенсивні польові дослідження в [[Північне Причорномор'я|Північному Причорномор'ї]], що дозволило йому зробити ряд [[Давньогрецькі міста Північного Причорномор'я|видатних відкриттів в історії грецької колонізації]]. Його заслугою стала локалізація античної Тіри на місці [[Білгород-Дністровський|Акермана]] ([[Білгород-Дністровський]]) і проведення перших археологічних досліджень пам'ятника.

З [[1904]] на кошти [[Імператорська археологічна комісія|Імператорської Археологічної Комісії]] почав розкопки давньогрецького поселення на острові [[Березань (острів)|Березань.]]

У 1902—1903[[1902]]—[[1903]]&nbsp;рр. відкрив трипільське поселення в селі Петрени Бельцького повіту [[Бесарабська губернія|Бесарабської губернії]]. Коло наукових інтересів Е. Штерна було надзвичайно широке. Його перу належать роботи з історії [[Давня Греція|Давньої Греції]] та [[Давній Рим|Риму]], із проблем грецької колонізації [[Північне Причорномор'я|Північного Причорномор'я]]. Особливе місце займають публікації епіграфічних пам'ятників з [[Ольвія|Ольвії]], Керчі[[Керч]]<nowiki/>і, [[Феодосія|Феодосії]]. Йому належить перша публікація знаменитого [[Бородінський скарб|Бородінського скарбу]] [[Епоха бронзи|епохи бронзи]]. Він опублікував понад 250 наукових праць, значну частину за кордоном. Неодноразово виступав на міжнародних конгресах та археологічних з'їздах у [[Лондон|Лондоні]], [[Берлін|Берліні]], [[Варшава|Варшаві]]. Окрім того, його доповідь на археологічному з'їзді у [[Рига|Ризі]] в [[1896]] допомогла розкрити найбільшу археологічну фальсифікацію: придбана Лувром золота корона скіфського Сайтафарна була зроблена в Одесі ювеліром І. Рухумовським. Був почесним членом ОТІС, дійсним членом Московського археологічного товариства; за свою службу був нагороджений орденами Св. Володимира ІV ступеня, Св. Станіслава та Св. Ганни ІІ ступеня, пам'ятною медаллю на згадку царювання Олександра ІІІ, хрестом австрійського ордена Франца-Йосипа. Після смерті сина-школяра (1910&nbsp;р.) прийняв запрошення Галлі-Віттенберзького університету й в 1911&nbsp;р. звільнився з ІНУ та переїхав до Німеччини. Ще кілька років перед Першою світовою війною він приїжджав в Одесу для продовження розкопок на Березані. Два рази обирався ректором університету в Галлі (1921/1922 і 1923/1924).

Велику роль в науковому житті Штерна відіграло [[Одеське товариство історії і старожитностей|Одеське товариство історії та старожитностей]], членом якого він був з [[1891]] року; а з [[1896]] року став зберігачем ([[Директор|директором]]) [[Одеське товариство історії і старожитностей|Музею Товариства]]. Завдяки його зусиллям музею було передано всю споруду; експозція та фонди були зорганізовані суто за науковим принципом, почалися публікації античних колекцій (наприклад, у співавторстві з О. М. Деревицьким та О. А. Павловським було видано каталог теракот музею). Е. Р. Штерн проводив інтенсивні польові дослідження в Північному Причорномор'ї, що дозволило йому зробити цілу низку видатних відкриттів в історії грецької колонізації. Величезною заслугою Штерна була локалізація античної Тіри на місці Акерману (сучасний Білгород-Дністровський) та проведення перших археологічних розвідок пам'ятки. З [[1904]] р. на кошти [[Імператорська археологічна комісія|Імператорської Археологічної Комісії]] Штерн започаткував розкопки давньогрецького поселення на острові [[Березань (острів)|Березань]]. В [[1892]]-[[1903]] рр. ним було відкрите трипільське поселення Петрени Бельського повіту Бесарабської губернії.

Коло наукових інтересів Е. Штерна було дуже широке. Його перу належать праці з історії [[Стародавня Греція|Стародавньої Греції]] та [[Стародавній Рим|Риму]], з проблем грецької колонізації [[Північне Причорномор'я|Північного Причорномор'я]]. Особливе місце займають публікації епіграфічних пам'яток з Ольвії, Керчі, Феодосії. Він першим опублікував видатний Бородинський скарб доби бронзи. Е. Р. Штерном було опубліковано понад 250 наукових праць. Одна з його доповідей на археологічному з'їзді в Ризі, в 1896 р., допомогла розкрити гучну археологічну фальсифікацію: придбана Лувром золота корона скіфського царя Сайтафарна була зроблена в Одесі, ювеліром І. Рухумовським.

Е. Р. Штерн – почесний член [[Одеське товариство історії і старожитностей|Одеського товариства історії та старожитностей]], дійсний член [[Московське археологічне товариство|Московського археологічного товариства]]. За свою службу він був нагороджений орденами св. Володимира ІV ст., св. Анни II ст., св. Станіслава та пам'ятною медаллю на пам'ять про царювання Олександра III. В нього також була й іноземна нагорода – кавалерський хрест австрійського ордена Франца-Йосипа.