Раймонд Паулс: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
StarDeg (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
|||
Рядок 33:
Народився 12 січня 1936 року в [[Рига|Ризі]] в родині склодува. Його батько, Вольдемар Паулс, працював на Ільгюціемській скляній фабриці. [[1946]] року Раймонд Паулс вступив до спеціалізованої музичної школи ім. Е. Дарзіня. [[1953]] року він став студентом фортепіанного відділення Латвійської державної консерваторії. Його наставником по класу фортепіано був проф. Герман Браун. Паралельно з навчанням, Паулс працював піаністом в естрадних оркестрах профспілкових клубів.
Отримавши диплом піаніста консерваторії [[1958|(1958)]], Раймонд Паулс почав працювати у Ризькому естрадному оркестрі (РЕО), виступав з концертами в Грузії, Вірменії, в Україні. В 1962—1965 роках він знову навчається в Латвійській державній консерваторії, тепер вже — по класу композиції, де його наставником був класик латиської музики проф. [[Яніс Іванов]]. Від 1964 року він став художнім керівником Ризького естрадного оркестру Державної філармонії Латвії. Саме тоді Паулс написав перші, популярні згодом пісні — «Ми зустрілися в березні», «Зимовий вечір», тоді ж почалася його робота в кінематографі («Ти потрібний»). Згодом композитор створив музику для цілої низки вистав, кіно- і телефільмів («Слуги диявола», «Стріли Робін Гуда», «Смерть під вітрилом», «Театр», «Подвійний капкан», «Як стати зіркою» тощо).
В 1973-78 роках він був художнім керівником вокально — інструментального ансамблю «Модо» (в якому сприяв розвитку таланту молодих зірок латиської естради: Нори Бумбієре (латиською: Nora Bumbiere) та Віктора Лапченка (латиською: Viktors Lapčenoks)), а 1982 року став головним редактором музичних передач Латвійського радіо.
Широку популярність композиторові принесла [[1975]] року пісня Par pēdējo lapu (рос. «О последнем листе») (на слова Я. Петерса), яка в російському перекладі стала називатись «Листья желтые» («Листя жовте»). Впродовж п'яти наступних років Р. Паулс створив ще декілька шлягерів — Nenes zvaigznes istabā (рос. «Не приноси звёзды в комнату») (на слова І. Зієдоніса) рос. текст А. Вознесенського, «Подберу музыку» («Підберу музику»)), Muļķe sirds (рос. «Глупое сердце») (на слова Л. Брієдіса) рос текст А. Вознесенського, «Танец на барабане» («Танок на барабані») та багато інших, які зробили його пісні «хітами» тогочасних радянських радіо- та теле- концертів, сприяли його всерадянській популярності. Водночас слід відмітити, що на цих піснях підростало ціле покоління нових висококласних естрадних виконавців — адже у Паулса завжди спрацьовувало особливе «відчуття» на молоді таланти. Серед таких виконавців були як представники Латвії (Лайма Вайкуле, [[Айя Кукуле]], [[Вікторс Лапченокс]], [[Нора Бумбіере]], [[Ояр
[[1979]] року Раймонд Паулс створив мюзикли: «Сестра Керрі» й «Шерлок Холмс». Величезний успіх мав творчий союз Раймонда Паулса й [[Алла Пугачова|Алли Пугачової]]: всьому СРСР були відомі пісні «''Маэстро''», ''«Старинные часы», «Миллион алых роз», «Без меня»''. Потім композитор працював з іншими відомими виконавцями — [[Валерій Леонтьєв|Валерієм Леонтьєвим]] (''«Исчезли солнечные дни», «Кабаре», «Полюбите пианиста»''), [[Лайма Вайкуле|Лаймою Вайкуле]] (''«Вернисаж», «Еще не вечер», «Шерлок Холмс»''), і його пісні незмінно ставали хітами. У середині 1980-х років велику популярність отримала пісня Nepalaid garām (рос. «Не пропустите») (на слова В. Артавс) рос текст І.Рєзніка «Золотая свадьба» (''«Бабушка рядышком с дедушкой») («Золоте весілля»)'' у виконанні створеного Паулсом дитячого хорового ансамблю «Дзегузите» (латиськ. Dzeguzīte («Зозулька»). Наприкінці 1980-х років Раймонд Паулс виступив ініціатором пісенного фестивалю молодих виконавців у Юрмалі.
| |||