Конрад I Мазовецький: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
переніс до Обговорення статті - не АД формально |
Немає опису редагування |
||
Рядок 10:
Після смерті в 1227 році свого рідного брата Лешека Білого Конрад справедливо вважав свої права на Малопольський престол найвагомішими і заявив про них збройним шляхом. 1229 року він розбив краківського князя [[Генріх I Бородатий|Генріха I Бородатого]] і взяв його в полон. Перемогою Конрада скористався [[Владислав III Тонконогий]] і сів княжити в Кракові. Конрад звернувся за допомогою до [[Данило Галицький|Данила Романовича]] і уклав з ним союзний договір. Об'єднавши свої сили з Романовичами він рушив на контрольований Владиславу Тонконогим місто Каліш, який здався йому після облоги.
Тісно співпрацював з [[Тевтонський орден|Німецьким (Тевтонським) орденом]] хрестоносців, у 1226 році віддав йому у володіння Хелмінську землю Польщі. 3 березня 1237 передав волинське місто Дорогичин (Дрохічін) зі значною територією між Західним Бугом і річкою Нурою [[Добжинський Орден|добжинським лицарям]]. У березні 1238 галицько-волинський князь Данило Романович, підступивши з великим військом до Дрохічіна, захопив місто, полонивши магістра добжинських, повернувши собі дрогичинському землю над Бугом (сьогодні — територія Підляського воєводства у складі Республіки Польща).
10 липня 1241, скориставшись загибеллю великого князя [[Генріх II Благочестивий|Генріха II Благочестивого]] під час навали хана Батия, зайняв у вересні Краків, ставши князем (1241—1243). Однак після битви 25 травня 1243 під Суходолом, в якій він разом з синами зазнав поразки від малопольського князя [[Болеслав V Сором'язливий|Болеслава V Сором'язливого]], був змушений покинути Краків і повернутися в Мазовію. Але в тому ж році мазовецький князь спустошив Краківську землю і околиці Кельце, схиливши [[Романовичі]]в до наїзду на Люблін. У 1244 році Конрад I напав на Сецеховську і Люблінську землі.
| |||