Антонович Володимир Боніфатійович: відмінності між версіями

{{цитата|''Орієнтація на європейську культуру, зокрема й історіографію, вирізняла Володимира Антоновича з-поміж переважної більшості його попередників і сучасників, які звикли озиратися на російську і польську літератури. Він був перший справжній європеєць у вітчизняній історіографії, що підніс її над тим провінціалізмом, в якому вона потерпала досі.''}}

{{цитата|''Вам добре відоме, д. Падалице, що перше як відважитися розійтись із [[Шляхта|шляхтою]] і всіма її моральними достатками, я випробував усі шляхи замирення; вам відомо і те, яка була з вашого боку зустріч усіх спроб урезонити «вельможних» до людського поводження з [[Селяни|селянами]], до клопотання про [[Освіта|освіту]] народну на власних його національних основах, до визнання за українське, а не польське того, що є українське, а не польське; адже ж ви були свідком, як подібні міркування викликали спершу посвист та смішки, потім пересердя, глум і [[Ненормативна лексика|лайку]], а нарешті — несправедливі [[Донощик|доноси]] і натяки на [[Коліївщина|Коліївщину]]. Після того, певна річ, залишилося або зректися своєї [[Сумління|совісті]], або покинути наше [[суспільство]]; я вибрав останнє, і покладаю надію, що працею та любов'ю зроблю, що українці коли-небудь визнають мене за сина свого народу через те, що я готовий поділити з ним… Виходить, д. Падалице, ваша правда! Я — перевертень і пишаюсь цим так само, як пишався б в Америці, якби з плантатора перевернувсь на аболіціоніста, чи в [[Італія|Італії]] з папіста став би чесним працьовитим слугою спільної народної справи.''}}.