|
== Передумови ==
У липні 1952 на II конгресі [[Соціалістична Єдина Партія Німеччини|Соціалістичної Єдиної Партії Німеччини]] її генеральний секретар [[Вальтер Ульбріхт]] проголосив курс на «систематичне впровадження [[соціалізм]]у» ({{lang-de|planmäßiger Aufbau des Sozialismus}}), яке зводилося до послідовної hflzyspfws]радянізації східнонімецького ладу: заходам проти дрібних власників і приватної власності, масової [[націоналізація|націоналізації]] підприємств. Одночасно було круто реформовано традиційний територіальний розподіл (замість 5 історичних земель було введено 14 округів). За радянським зразком посилено розвивалась [[важка промисловість]], що призвело до серйозного дефіциту продовольства й споживчих товарів, причому в продовольчій кризі уряд звинувачував «кулаків та спекулянтів»<ref name="Хронологія2">[http://www.bstu.bund.de/cln_043/nn_712832/DE/MfS-DDR-Geschichte/17-juni-1953/Chronologie/chronologie__node.html__nnn=true Хронологія подій] {{Ref-de}}</ref>. Зрештою було оголошено про утворення Народної Армії, і мілітарізація, поєднана з [[репарації|репараціями]], важко відбивалась на бюджеті країни: військові видаткі становили 11% бюджету, а разом з репараціями — 20% невиробничих витрат. У такій ситуації відбувалась масова втеча людей, передусім висококваліфікованих кадрів, у західну зону — «витік мізків» (тільки в березні 1953 втекли 50 тисяч людей)<ref name="Brandt">[[Віллі Брандт]]. ''Спомини'' // Вопросы истории (Питання Історії), № 1, 1991, стор. 101 {{ref-ru}}</ref>, яка, у свою чергу, створювала нові економічні проблеми. Нестача продуктів була звичним явищем, продовольство видавалось за картками. Рівень постачання населення м'ясопродуктами і жиром досяг лише половини довоєнного рівня. Також не вистачало овочів і фруктів. Черги перед магазинами зростали. Різниця в рівні життя Західної і Східної Німеччини збільшувалась, бо [[план Маршалла]] на Заході викликав зростання економіки, а східна частина країни не могла в ньому брати участь. Плитка шоколаду, наприклад, коштувала на Заході 50 [[пфеніг]]ів, на Сході — 8 [[німецька марка|марок]].
Смерть [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]] в березні 1953 року спричинила повсюдну появу сподівань, що радянське керівництво послабить свою хватку в Східній Європі. Першими подіями, що довели марність цих сподівань, стали народні повстання в Східній Німеччині, Польщі та Угорщині. Всі вони були швидко і брутально приборкані або місцевим комуністичним режимом, або військами радянського блоку введеними з цією метою.
|
