Алессандро Блазетті: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
LeonNef (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Bunyk (обговорення | внесок) Wikipedia in lingua italiana non ha ancora una voce con questo nome. |
||
Рядок 24:
== Біографія та творча кар'єра ==
Алессандро Блазетті народився [[3 липня]] [[1900]] року в [[Рим]]і, [[Італія]]. Закінчив адвокатську школу, але в 1920-х роках став [[журналіст]]ом і [[кінокритик]]ом. Заснував декілька журналів, зокрема, ''Cinematografo'' та «Світ на екрані», навколо якого об'єдналася група молодих кінематографістів, що прагнули до оновлення італійського кіно"{{sfn|Енциклопедія Кіно і ТБ|name=etv}}. У 1928 році приступив до зйомок фільму «[[Сонце (фільм, 1929)|Сонце]]», в якому зображував суворе життя селян. Поступив на роботу в студію ''Cines'', де зняв «Воскресіння» і «{{нп|Нерон (фільм, 1930)|Нерон|
Буіши поборником [[Італійський фашизм|італійського фашизму]], Блазетті зняв фільми про нього, які багато в чому реабілітують методи влади: «Стара гвардія» (1935), «Альдебаран» (1936), «Ніхто не повертається назад» (1943). Оскільки фільм «Альдебаран» не знайшов особливої підтримки, режисер звернувся до сентиментальних стрічок, відомих як «[[кіно білих телефонів]]» і зняв єдиний в цьому жанрі фільм «Графиня з Парми» (1936). Фільм «[[Залізна корона (фільм)|Залізна корона]]», що змішує казку, пригоду і історію, приніс режисерові в 1941 році [[Золотий лев|Кубок Муссоліні]] за найкращий іноземний фільм на [[9-й Венеціанський кінофестиваль (1941)|9-му]] [[Венеційський кінофестиваль|Венеційському кінофестивалі]], незважаючи на його явний [[Антимілітаризм|антимілітаристський]] пафос. У 1942 році поставив за сценарієм [[Чезаре Дзаваттіні]] комедію «[[Чотири кроки в хмарах]]», яка стала однією зі стрічок, що підготували [[Італійський неореалізм|неореалізм]] в Італії<ref name=etv/>.
|