Відмінності між версіями «Март Ніклус»

шаблон
(шаблон)
{{особа
[[Файл:MartNiklus.jpg|міні|Март Ніклус]]
|ім'я =
'''Март Олав Ніклус''' ({{lang-et|Mart Olav Niklus}}, *[[22 вересня]] [[1934]], [[Тарту]]) — естонський правозахисник та політв'язень СРСР, іноземний член Української Гельсінської Групи з 1982.
|оригінал імені =
|зображення =
|розмір_зображення =
|дата народження =
|місце_народження =
|дата_смерті =
|місце_смерті =
|поховання =
|підданство =
|громадянство =
|Alma_mater =
|відомий_(відома) =
|рід_діяльності =
|національність =
|військове звання =
|партія =
|нагороди =
<!--{{ряд
| {{шаблон вищої нагороди}}
}} -->
|премії =
|звання =
}}
'''Март Олав Ніклус''' ({{lang-et|Mart Olav Niklus}}, *[[22 вересня]] [[1934]], [[Тарту]]) &nbsp;— естонський правозахисник та політв'язень СРСР, іноземний член Української Гельсінської Групи з 1982.
 
== Життєпис ==
Народився в родині вчителів, які походили з округу [[Отепя]]. [[1957]] закінчив біологічний факультет [[Тартуський університет|Тартуського університету]], спеціалізувався з [[орнітологія|орнітології]].
 
Масові депортації естонців 1948–19491948—1949 рр., які організувала окупаційна адміністрація СРСР, стали ґрунтом для свідомого опору Марта Ніклуса. Спочатку це мало риси культурницької фронди &nbsp;— Ніклус разом зі студентом Велло Пяллином фотографував старі будинки, а також установки для заглушення закордонних радіостанцій; їх передавав за кордон для публікації. Тоді ж передав до естонської редакції радіостанції «[[Голос Америки]]» викривальний лист проти «совєцької дійсності».
 
== Арешти та каторги ==
 
[[21 серпня]] [[1958]] Ніклуса було заарештовано, пізніше заарештували і В. Пяллина.
15 січня 1959 &nbsp;— Верховний Суд Естонської РСР засудив Н. за статтями 58-4 («допомога міжнародній буржуазії») і 58-10 КК РРФСР до 10 років позбавлення волі і 3 роки заслання; його однодумець отримав 4 роки. Термін відбував у політичних таборах [[Мордовська АРСР|Мордовської АРСР]] і Владимирській в'язниці ([[РРФСР]]).
 
[[1966]] року Верховний Суд ЕРСР скоротив термін вироку до 7 років, а 30 липня його звільнили.
 
Повернувся в Тарту. У роботі за фахом йому було відмовлено. В 1966–19711966—1971 рр. працював шофером, диспетчером автопарку, органістом у лютеранській церкві. [[1968]] року викладав [[англійська мова|англійську]], [[французька мова|французьку]] і [[німецька мова|німецьку]] на курсах іноземних мов.
 
Продовжував брати участь у русі опору. Був добре знайомий із московськими дисидентами, насамперед, із [[Горбаневська Наталя ГорбаневськаЄвгенівна|Наталею Горбаневською]], яка часто приїжджала в Тарту, а також з [[Тетяна Великанова|Тетяною Великановою]], [[Мальва Ланда|Мальвою Ландою]]. Передавав інформацію про події в Естонії і національний самвидав для «Хроники текущих событий».
 
Переклав на естонську мову [[Загальна декларація прав людини ООН|Загальну декларацію прав людини ООН]]. [[1974]] року написав мемуарну записку про свою справу («Автобіографія»), яка поширювалась через самвидав.
Виступав на захист [[Олександр Гінзбурґ|Олександра Гінзбурґа]], [[Юрій Орлов|Юрія Орлова]] (початок 1977), [[Вікторас Пяткус|Віктораса Пяткуса]] (14 і 20 листопада 1977), [[Гліб Якунін]], [[Антанас Терляцкас|Антанаса Терляцкаса]] (листопад 1979).
 
У 1977–19801977—1980 рр. підписав низку колективних звернень: «Балтійський меморандум» (23 серпня 1979), Петицію проти [[Інтервенція Радянського Союзу в Афганістан|вторгнення радянських військ в Афганістан]] (17 січня 1980), звернення до [[Міжнародний оліпійський комітет|Міжнародного Олімпійського Комітету]] (28 січня 1980), проти вислання академіка [[Андрій Сахаров|Андрія Сахарова]] (3 лютого 1980).
 
Найбільше контактував із [[Литва|литовськими]] дисидентами, написав декілька праць про них:
* «Процес у Вільнюсі очима естонця» (серпень 1978, про справу Віктораса Пяткуса),
* «Вільнюс і вільнюсьці очима дисидента» &nbsp;— про литовських дисидентів, у формі дорожніх заміток (осінь 1979).
 
Постійно піддавався переслідуванням з боку [[КГБ СРСР]] (жовтень 1976, березень 1980). [[1979]] року Ніклуса звільнили з роботи, а [[1980]] року &nbsp;— знову заарештували. Ознайомившись з [[обвинувальний висновок|обвинувальним висновком]], написав «Рецензію на судочинство» з описом допущених правопорушень.
 
[[8 січня]] [[1981]] [[Верховний Суд ЕРСР]] засудив Ніклуса за ст. 68 ч. 2 КК ЕРСР (відповідає ст. 70 ч.2 КК РСФСР і ст. 62 ч. 2 КК УРСР) до 10 р. позбавлення волі в колонії особливого режиму і 5 р. заслання; визнаний ''особливо небезпечним рецидивістом''. Винним себе не визнав, заявив про відмову від участі в процесі. Разом з ним було засуджено [[Юрі Кукк]]а.
Ув'язнення відбував у таборі ВС-389/36 у сел. [[Кучино]] Чусовського р-ну [[Пермська область|Пермської обл.]] (РРФСР). Брав участь у голодуваннях і акціях протесту, підписував індивідуальні і колективні листи протесту. Перебуваючи в ув'язненні в Кучино разом з членами [[Українська Гельсінська група|Української Гельсінської групи]], зокрема, з [[Василь Стус|Василем Стусом]], [[Левко Лук'яненко|Левком Лук'яненком]], вступив у неї як іноземний член разом із литовцем В.Пяткусом у найкритичніший для групи час, аби підтримати її. Його постійно піддавали покаранням. [[8 квітня]] [[1982]] року покараний роком «одиночки». 1983 року на 3 роки його було переведено на тюремний режим до Чистопольської в'язниці (РРФСР).
 
[[1986]] року повернувся в Кучино, а [[1987]] його перевеоиперевели у табір ВС-389/35 на ст. Всехсвятська.
 
У червні &nbsp;— липні [[1988]] в [[Естонська РСР|Естонії]] пройшли масові акції протесту (мітинги, голодування, пікети) з вимогами звільнення естонських політв'язнів, у тому числі Ніклуса.
На початку липня його звільнили. [[1990]] року Ніклуса було повністю реабілітований.
 
 
Брав активну участь у відновленні незалежності [[Естонія|Естонії]]. Почесний член Естонської Групи за обнародування Пакту Молотова-Ріббентропа.
Депутат [[Конгрес Естонії|Конгресу Естонії]] і [[Комітет Естонії|Комітету Естонії]] (1990–19921990—1992).
 
1992–19951992—1995 депутат [[Рійґікоґ]]у (парламенту) Естонії. Під час його каденції безуспішно домагався прийняття жорсткого закону «Про люстрацію». З тих пір гостро критикує політичну еліту Естонії, вказує на велику кількість колишніх працівників КДБ СРСР в найвищих органах влади Естонії. Також виступав проти вступу Естонії до [[ЄС]] та [[NATO]], запровадження загальноєвропейської валюти [[євро]].
 
Член естонських і міжнародних громадських організацій: Естонського товариства натуралістів, Естонського орнітологічного товариства, Естонської спілки колишніх [[Політичний в'язень|політичних в'язнів]], Естонського Союзу захисту, Міжнародного Товариства прав людини, Міжнародної Асоціації радянських політичних в'язнів).
 
У 1990–19921990—1992 роках був Президентом Естонського фонду захисту природи.
 
== Нагороди ==
 
Ніклуса було нагороджено призом Балтійської Американської Ліги Свободи (1988), естонським ([[Орден Державного герба|Державного герба]] II ступеня &nbsp;— за внесок у визволення Естонії, 1996) і литовським ([[Орден Великого князя Литовського Гедимінаса|Великого князя Гедимінаса]] III ступеня, 1999) орденами.
 
[[Орден «За мужність»]] I ст. ([[8 листопада]] [[2006]], [[Україна]])<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=937/2006 Указ Президента України № &nbsp;937/2006 від 8 листопада 2006 року «Про відзначення державними нагородами України засновників та активістів Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод»]</ref>&nbsp;— ''за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод''.
 
== Контакти з Україною ==
== Бібліографія ==
 
* М.Никлус. Воспоминания о соратнике // Радуга. &nbsp;— 1991. &nbsp;— № &nbsp;10. &nbsp;— С.58-63. (про В.Стуса).
* В.Стус. Твори в 6 т. 9 кн. Львів: Просвіта, 1994-99. &nbsp;— Т. 4. &nbsp;— С. 494, 497, 500, 501.
* Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: В 4 т. Т. 1.: Особистості / Харківська правозахисна група; Упорядник Є. &nbsp;Ю. &nbsp;Захаров; &nbsp;— Харків: Фоліо, 2001. &nbsp;— С. 184–186184—186.
* Віктор Нійтсоо. Март Олав Ніклус. Переклав В.Овсієнко.
* MRP-AEG Infobülletään 1987–19881987—1988: kogumik. Koostajad Eve Pärnaste ja Viktor Niitsoo. Tallinn, 1988.
* Lisandusi mõtete ja uudiste vabale levikule Eestis. Kogud I–VIII—VII. Stockholm, 1984.
* Lisandusi mõtete ja uudiste vabale levikule Eestis. Kogud VII–XIIIVII—XIII. Stocholm, 1984.
* Lisandusi mõtete ja uudiste vabale levikule Eestis. Kogud XX–XIXXX—XIX. Stocholm, 1986.
* Lisandusi mõtete ja uudiste vabale levikule Eestis. Kogud XX–XXVXX—XXV. Stocholm, 1988.
* Mart Niklus. Jüri Kukk: kaks kes ei alistunud. Stocholm, 1983
* Niitsoo, V. Vastupanu 1955–19851955—1985. Tartu, 1997.
* Poliitilised arreteerimised Eestis 1940–19881940—1988. Koostanud Leo Õispuu. Tallinn, 1996.
* Taagepera, R. Softening without Liberation in the Soviet Union. The Case of Jüri Kukk. Irvin., California, 1984.
* Taagepera, R. The Death of Jüri Kukk. A Case Study in Erratic Repression. Irvine, California, 1984.
* Воспоминания о соратнике // Радуга. &nbsp;— 1991. &nbsp;— № &nbsp;10. &nbsp;— С.58-63 (вкл. стихи Стуса и письмо Орача Олега) з фото.
* Марченко А. &nbsp;Т. &nbsp;Мои показання. &nbsp;— Frankfurt/Main: Посев, 1969. &nbsp;— С.196-197, 298–299298—299/
* Mart Niklus. Mind ei tapetud õigel ajal: artikleid, kõnesid, avalikke kirju ja intervjuusid aastaist 1992–20031992—2003. &nbsp;— Tartu, 2004. (Мене не вбили вчасно. Збірник статей, промав, відкритих листів і нтерв'ю с 1992 по 2003 рр.).
 
== Посилання ==
* [http://www.istpravda.com.ua/columns/2012/04/12/80823/ Українсько-естонський «буржуазний націоналіст» Март Ніклус] [[Вахтанг Кіпіані]] [[Історична правда]] 12 квітня 2012, 04:31
 
{{bio-stub}}
{{DEFAULTSORT:Ніклус, Март}}
{{Бібліоінформація}}
{{DEFAULTSORT:Ніклус, Март}}
 
[[Категорія:Естонські політики]]
[[Категорія:Естонські громадські діячі]]
[[Категорія:Естонські вВ'язні сумління]]
[[Категорія:Естонські біологи]]
[[Категорія:Кавалери ордена Великого князя Литовського Гедимінаса]]
[[Категорія:Випускники Тартуського університету]]
[[Категорія:Народились 22 вересня]]
[[Категорія:Народились 1934]]
[[Категорія:Кавалери ордена «За мужність»]]
 
 
{{Ізольована стаття}}