Танго: відмінності між версіями

Серед авторів текстів золотої доби особливо відзначалися {{Нп|Енріке Сантос Діссеполо||es|Enrique Santos Discépolo}}, {{Нп|Омеро Мансі||es|Homero Manzi}}, {{Не перекладено|Енріке Кадікамо||es|Enrique Cadícamo}} та {{Нп|Катуло Кастильйо||es|Cátulo Castillo}}. «Діссеполін» відзначався текстами, сповненими страждання та песимізму, Мансі та Кастильйо - елегійними мотивами та метафорами, що відносили слухачів до народної культури, а Кадікамо - модерністськими алюзіями, що сформувалися під впливом великого нікарагуанського поета [[Рубен Даріо|Рубена Даріо]].

 

 

1950-го року танго вперше випередила у продажах популярна фольклорна пісня «{{Нп|El rancho 'e la Cambicha||es|El rancho 'e la Cambicha}}» у виконанні {{Нп|Антоніо Тормо||es|Antonio Tormo}}, якого називали «співцем чорнявих голів». Розпочався так званий фольклорний бум, що почав зароджуватися за два десятиліття до того, і був спричинений цього разу еміграцією до Буенос-Айреса селян із провінції та сусідніх країн. 1955-го року білий [[Сполучені Штати Америки|американський]] співак на ім’я [[Елвіс Преслі]] почав співати негритянську музику, відому, як «[[рок-н-рол]]». Нові соціальні групи та нові покоління почали видозмінювали суспільну й мистецьку картину світу, привівши танго до його апогею. У другій же половині 1950-х «зірка танго почала згасати. Клуби почали скорочувати свої бюджети, а ансамблі – виконавців»<ref name="Salgán"/>.