Ла-Ла Ленд: відмінності між версіями

Про «Ла-Ла Ленд» стало відомо 5 червня 2014 року, коли на головні ролі розглядалися [[Майлз Теллер]] і [[Емма Вотсон]], проте невдовзі обидва артисти залишили проект<ref name="thewrap1">{{cite web|url=http://www.thewrap.com/miles-teller-emma-watson-circling-damien-chazelles-musical-la-la-land-exclusive/|title=Miles Teller, Emma Watson Circling Damien Chazelle’s Musical ‘La La Land’ (Exclusive)|author=|date=5 червня 2014|accessdate=13 червня 2016|language=англ.|archiveurl=|archivedate=|мертвий-url=no|publisher=''thewrap.com''}}</ref>. 30 квітня 2015 року на заміну їм прийшли [[Раян Гослінг]] і [[Емма Стоун]]. Раян Гослінг розповідав: " Я зустрівся з Демієном до того, як прочитав сценарій. Він людина, яка закохана в кіно і він змушує інших полюбити кіно теж. Гадаю, він може передати цю любов аудиторії. Це вражаюче. Йому хотілося зробити фільм, на який ви захочете піти в кінотеатр, а не дивитись його на [[iPhone]]. Я прочитав сценарій і подумав,що він дійсно знає, як втілити те, про що він казав мені на зустрічі.Також я послухав музику. І це була ще одна можливість попрацювати з Еммою [Еммою Стоун]. Так що все це перемішалося і вийшов дійсно цікавий досвід".<ref name=":4">{{Citation|last=MadeinHollywoodTV|title=Emma Stone & Ryan Gosling La La Land Interview|date=2016-12-05|url=https://www.youtube.com/watch?v=UbnQqwJ_e7g|accessdate=2017-03-04}}</ref> Емма Стоун теж розповідала про своє знайомство з проектом: " Я тоді якраз брала участь у постановці мюзикла на сцені, до якого я спершу ставилася жартівливо, але він мене дуже виснажив. Я захворіла через спектаклі, що йшли по 8 разів на тиждень. Коли я зустріла режисера, то була на [[Стероїди|стероїдах]], пила чай з медом і відповіла йому щось на кшталт "Про що ти говориш? Мюзикл?". Тоді мені лишалося грати в спектаклі ще декілька місяців, тож у нас ще був час перемовитись"<ref name=":4" />; "Демієн прийшов на постановку кабаре, в якому я брала участь. В той день я випила цілу пачку ліків від застуди. Я вже потім дізналась про те, що він приходив і жахливо засмутилась, бо увесь спектакль я була сама не своя. Здається то були неофіційні проби на "Ла-Ла Ленд".<ref name=":5">{{Citation|last=W magazine|title=Emma Stone Sucked Her Thumb Until She Was 11 Years Old {{!}} W Magazine|date=2017-01-03|url=https://www.youtube.com/watch?v=i56ag3hXW3k|accessdate=2017-03-04}}</ref> Пізніше, режисер зізнавався, що така заміна акторського складу була на краще.<ref name=":1" /> Незважаючи на відомі імена головних акторів та їхні попередні успішні колаборації, тільки одна студія ризикнула вкласти гроші в проект - [[Lionsgate]]. Для студії [[Lionsgate]] мюзикл "Ла-Ла-Ленд" став новим досвідом, після фільмів на кшалт "[[Голодні ігри]]". Для "Ла-Ла-Ленд" виділили 30 млн.дол., що вважається доволі скромною суммою для голлівудських постановок. Фільм містив 93 локації, 48 приміщень інтер'єру, 1600 людей масовки, дві камери, плівку 35 мм і  42 дні для зйомок.<ref name=":1" />

У [[Демієн Шазелл|Демієна Шазелла]] пішло 6 років на те, щоб втілити мрію з мюзиклом "Ла-Ла-Ленд" в життя. Він казав: "Ми переробляли його протягом року. За цей час ти пробуєш різні варіанти і стаєш дійсно помішаним з тим, що ніяк не спрацьовує і намагаєшся виправити це виправити" <ref name=":2">{{Cite news|url=http://variety.com/2017/film/features/damien-chazelle-barry-jenkins-oscars-best-picture-shocker-interview-1201999305/|title=Damien Chazelle and Barry Jenkins on That Oscars Shocker: The Morning-After Interview|last=Tapley|first=Kristopher|date=2017-03-01|language=en-US|work=Variety|accessdate=2017-03-04}}</ref>. Зйомки фільму почались 10 серпня 2015 року в [[Лос-Анджелес]]і <ref name="ssninsider1">{{cite web|url=http://www.ssninsider.com/on-the-set-for-81415-marlon-wayans-starts-fifty-shades-of-black-bill-condon-wraps-up-beauty-and-the-beast/|title=On the Set for 8/14/15: Marlon Wayans Starts Fifty Shades of Black, Bill Condon Wraps Up Beauty and The Beast|author=|date=14 серпня 2015|accessdate=13 червня 2016|language=англ.|archiveurl=|archivedate=|мертвий-url=no|publisher=''Ssninsider''}}</ref>. Головні актори [[Раян Гослінг]] та [[Емма Стоун]] мали 3 місяці для підготовки до участі у стрічці. Пізніше в інтерв'ю вони розповідали, що 3 місяці - це "нечувана розкішщедрість для акторів у Голлівуді"<ref name=":4" />. [[Раян Гослінг|Р. Гослінг]] вчився грати на фортепіано, щоб виконувати музичні партії без дублера, а [[Емма Стоун]] тренувалась у танцях. <ref name=":1" />Емма Стоун зазначала в інтерв'ю, що з дитинства вміла танцювати простий степ. "Це мій невеличкий ритуал на знімальному майданчику. Допомагає прокинутись."<ref name=":5" />

Перша сцена ву фільмі - "Traffic", виявилась дуже складною під час зйомок. Для того, щоб зняти номер, авторам довелося брати дозвіл на перекриття реальної розв'язки між 105-м и 110-м шосе у [[Лос-Анджелес|Лос-Анджелесі]]. Дорогу дозволили перекрити на декілька годин впродовж двухдвох днів. Знімати доводилося в найспекотніші дні у році, коли температура досягала 37°. Режисер хотів зробити враження "нерозривності" сцени, ніби вона знята без дублів. Але у перший день зйомок стояла сонячна погода, на другий ж день стало хмарно, що заважало ефекту сцени "без склейок". Танцювальний номер відшліфовували на репетиціях під час яких, [[Демієн Шазелл]] репетирував рух камери на своєму [[iPhone]]. Для зйомки сцени рухи знімального крану були розраховані до міліметра.<ref name=":1" />

Для оператора фільму, шведа Лінуса Сандгрена головним завданням було не досягати великої реалістичності, щоб переходи до пісень не виглядали неприродніми. "Весь фільм треба було підтримувати враження, що от-от відбудеться щось чарівне" - говорить Сандгрен.<ref name=":1" />

Сцена "Planetarium" теж виявилася непростою. У знаменитій обсерваторії Гріффіта заборонили торкатися стін і розташовуватирозташувати необхідне світло для зйомок не виходило. Авторам фільму довелося будувати фальшиві стіни та розміщувати обладнання на них.<ref name=":1" />

[[Файл:Griffith Observatory, Los Angeles 2011.jpg|міні|258x258пкс233x233px|Обсерваторія Гріффіта]]

Якби не гра Катрін Деньов і музика Мішеля Леграна, сентиментальні «Шербурзькі парасольки» могли б бути одним з багатьох фільмів про закоханих, яким не судилося бути разом. Але, з'єднавши всі ці компоненти, Жак Демі створив фільм особливого жанру - мелодраматичний мюзикл. Тут немає місця [[Хепі-енд|хіпі-енду]] - ми розуміємо, що любов героїв закінчилася, аале їхнє життя триває, нехай і нарізно. Дивлячись на екран, глядач «Шербурзьких парасольок» (втім, і «Ла-Ла Ленда» теж) не так плаче над невдалими стосунками автомеханіка і продавчині, скільки згадує свою власну першу любов.<ref name=":3" />

Проводячи Мію до парковки її автомобіля, Себастьян починає крутитись навколо вуличного ліхтаря. Це достатньо поширена і очевидна алюзія до фільму "[[Співаючи під дощем|Співачи під дощем]]", яка часто використовується в кіно. Але це не єдине посилання до фільму [[Джин Келлі|Джина Келлі]] і [[Стенлі Донен|Стенлі Донена]], що наявне у "Ла-Ла Ленд". У їх числі також колажі з неонових вивісок, сцени діалогів на тлі кінознімальних майданчиків, та фінальний номер, що звучить, як гімн на славу акторської професії.<ref name=":3" />