Оптація українців Чехословаччини: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 45:
У результаті проведених заходів з оптації частини українського населення Пряшівщини та Закарпаття переважна більшість з них втратила свою українську національну ідентичність. Репатріанти із Закарпаття, з-поміж 15-20 тис. осіб яких українці становили більшість, вимушені були декларувати себе чехами або словаками.
 
Волинські оптанти другої половини 1940-х років у переважній більшості перетворилися в словацьких реоптантів другої половини 1990-х років. Це специфічна група на території [[Словаччина|Словацької Республіки]], що разом з колишніми оптантами, членами їх сімей та нащадками, осіб, ззз якими переселенці поріднилися вже в Україні налічує близько 20 тис. осіб. Вони в результаті негативного життєвого досвіду перебування за сталінських часів в Україні у більшості своїй відмовилися від української національної ідентичності та шукають національну приналежність в русинстві або найчастіше ідентифікації себе із словаками, що веде до їхньої асиміляції. Цьому також сприяють обставини проживання реоптантів у містах, оскільки більшість оптантів не мала змоги повернутися у рідні домівки, так як вони під час репатріації до УРСР передали їх чехословацькій державі.
 
Попри переважно негативні оцінки оптації, серед її позитивних ознак вказують на широкий доступ до освіти для дітей переселенців з України. Вони мали можливість закінчити українські школи і вузи, тому після повернення до Словаччини з рядів освічених реоптантів вийшло багато вчителів, акторів театрів, вчених, юристів, військових, спеціалістів народного господарства.