Єврейська діаспора: відмінності між версіями

[[Файл:Diaspora synagogues in Antiquity.svg|міні|330x330пкс|Синагоги в діаспорі перших двох століть.]]

 

Розсіювання євреїв почалося після падіння [[Ізраїльське царство|Ізраїльського царства]], в кінці VIII століття до н. е ., потім продовжилося в часи вавилонського полону VI століття до н.е. , збільшилася в елінністіческую епоху і, нарешті, стало масовим в римську. Унікальність єврейської діаспори полягає в тому, що протягом тривалого періоду своєї історії абсолютна більшість євреїв виявилася відірваною від своєї історичної батьківщини [[Юдея|Юдеї]] (Ізраїлю), яка піддалася інтенсивної арабизации і ісламізації за часів [[Арабські завоювання|арабських завоювань]]. Таким чином, на відміну від греків і вірмен, всі євреї в певний період виявилися членами діаспори, фактично втративши не тільки контроль над своєю батьківщиною, але і зв'язок з нею на довгі століття.