Пейзажний парк: відмінності між версіями

Садиба [[Приютіно]] належить до зразків невеликих садиб доби [[класицизм]]у з майже типовим розплануванням та характерними для доби [[павільйон]]ами в пейзажному парку. Вона належала [[Оленін Олексій Миколайович|Оленіну Олексію Миколайовичу]] (1763—1843), директору Публічної бібліотеки в Санкт-Петербурзі. Усі головні споруди садиби були розташовані поблізу ставка. Всі вони побудовані з червоної цегли у дужедоволі спрошенихспрощених формах пізнього класицизму[[класицизм]]у без використання колонного портика і без тинькування стін. На тлі зелені парку і дзеркала ставка це несподівано дало значний картинний ефект і збагатило образ садиби, що не мала архітектурних шедеврів. Серед будівель найбільш класичний вигляд мала молочня з колонним [[портик]]ом та [[фронтон]]ом. Як і заведено, навкруги ставка йшла хвиляста стежка, що єднала більшість споруд і відкривала глядачєві декілька картинних краєвидів. В пейзажному парку знайшли своє місце Сонячний годинник, [[флігель|флігелі]], дві [[оранжерея|оранжереї]], цегляна [[кузня]], цегляна людська домівка, зерновий склад(магазін за термінологією тої доби), усього 26 службових приміщень. Було в пейзажному парку і містечко для суму, гірких роздумів і спогадів. У війні 1812 року під [[Бородіно]] загинув син володаря — молодий Микола Оленін. На честь сина володар поставив в парку пірамідку-кенотаф на спомин.